Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Васильченко Н.В.

Гордійчук М.П.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: не явка

відповідача-1: Шкоропада О.В.

відповідача-2: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Господарського суду Луганської області від 29.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2008 року

у справі № 12/428 ад (22-а-587/08)

за позовом Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав"

до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області

про стягнення суми

У серпні 2007 року Спільне підприємство з іспанським інвестором "Інтерсплав"звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість, який підлягає відшкодуванню по декларації за травень 2006 року.

Постановою Господарського суду Луганської області від 29.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2008 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього представника відповідача-1, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом під час проведення перевірки було підтверджено достовірність нарахування позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за травень 2006 року, будь-яких порушень або розбіжностей встановлено не було.

За посиланням скаржника, ним відповідно до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 18.08.2006 року № 350 (v0350225-05) , було надіслано запити для проведення перевірок контрагентів позивача на підтвердження правомірності формування бюджетного відшкодування, до отримання результатів яких відсутня можливість зробити висновок щодо достовірності заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість.

Відповідно до 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР).

Судами встановлено, що під час проведення перевірки правильності нарахування суми бюджетного відшкодування за травень 2006 року порушень виявлено не було.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.03.2007 року, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2007 року у справі № 8/25н-ад, було підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 1 967 986,00 грн. за травень 2006 року.

Враховуючи викладене суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Луганської області від 29.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2008 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .