Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Васильченко Н.В.

Гордійчук М.П.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Петровського Ф.А.

відповідача: Богайчука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Андрушівському районі Житомирської області на постанову Господарського суду Житомирської області від 05.06.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008 року

у справі № 11/17-НА (№ 22а-2616/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівкацукор"

до Державної податкової інспекції у Андрушівському районі Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

У січні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрушівкацукор"звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державної податкової інспекції у Андрушівському районі Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000182301/1 та № 0000232301/1 від 28.12.2006 року.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 05.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000182301/1 у частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем підпункту 12.1.5 пункту 12 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Андрушівському районі Житомирської області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено Акт № 331-23-32784393 від 17.11.2006 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 5.5.1 пункту 5.1 статті 5 та підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: позивачем безпідставно не відносилась до складу валових доходів у кожному податковому періоді сумнівна заборгованість у розмірі 2 934 014,00 грн. відповідно до контракту з Акціонерним товариством "Алматинський Сахар". Крім того, товариством було безпідставно віднесено до валових витрат відсотки по користуванню першим траншем кредитної лінії № 04-КЛ/М/175 від 30.09.2004 року, який було використано не для здійснення господарської діяльності.

На підставі Акта перевірки та за результатами процедури апеляційного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 28.12.2006 року №0000182301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 287798,00 грн., у тому числі 234089,00 грн. основного платежу та 53709,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000232301/1 про визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7620,00 грн.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 11.07.2003 року № 346 (v0346225-03) "Про затвердження Узальнюючого податкового роз’яснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"Під терміном "сумнівна заборгованість"слід розуміти заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) або заборгованість по сплаті процентів (комісійних), по якій існує невпевненість щодо її погашення боржником, і яка відрізняється від безнадійної заборгованості.

Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України від 28.12.1994 року (334/94-ВР) № 334/94 –ВР) платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.05.2005 року позивачем було укладено з Акціонерним товариством "Алматинський Сахар"контракт купівлі-продажу № AS-AN/1 цукру-піску.

Відповідно до умов вказаного контракту поставка товару здійснюється на умовах DAF Україна, кордон Росія-Україна, станція переходу Суземки - Зернове.

Митне оформлення цукру-піску білого, який надходив на адресу позивача у лютому –березні 2006 року проводилось за двома видами вантажних митних декларацій: ІМ 40 ТД (тимчасова декларація) та ІМ 40. Оформлення тимчасових декларацій було пов’язано з необхідністю здійснення дослідження зразків цукру-піску в митній лабораторії для перевірки визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, що передбачено листом Держмитслужби України № 29/2-3/6577-ЕП від 18.11.2005 року (v6577342-05) .

Повне митне очищення товару згідно з даними вантажних митних декларацій було проведено 07.04.2006 року та 11.04.2006 року.

Претензію щодо порушення термінів розрахунків за контрактом Акціонерне товариство "Алматинський Сахар"позивачу не надсилало.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу про те, що заборгованість позивача перед Акціонерним товариством "Алматинський Сахар"по контракту купівлі-продажу № AS-AN/1 цукру-піску носила характер сумнівної.

Також, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності включення позивачем до складу валових витрат відсотків по користуванню першим траншем кредитної лінії № 04-КЛ/М/175 від 30.09.2004 року, який було використано не для здійснення господарської діяльності.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Андрушівському районі Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Житомирської області від 05.06.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .