К-8577/08-С Про скасування податкового повідомлення-рішення - 16.03.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року

у справі № 2/461н-ад (№ 22-а-3300/08)

за позовом Приватного підприємства "Віраж"

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення

У серпні 2007 року Приватне підприємство "Віраж"звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі про скасування податкового повідомлення-рішення №00009323301/0/1070/23-30199354/4314 від 06.08.2004 року.

Постановою Господарського суду Луганської області від 11.01.2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року постанову Господарського суду Луганської області від 11.01.2008 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Станично-Луганському районі оскаржила його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань правильності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року, за результатами якої було складено додатковий Акт № 55/23-4/30199354 від 30.07.2004 року.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00009323301/0/1070/23-30199354/4314 від 06.08.2004 року про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2004 року на суму 48 998,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем було придбано у ДП "Гриф"ТОВ "Дакс"цукор-пісок у кількості 113 тон, на суму 294000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 49000,00 грн., та на підставі податкової накладної від 15.06.2003 року включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

За посиланням податкового органу, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної документації, проте позивачем не було надано документів, які підтверджують транспортування придбаного цукру як безпосередньо підприємству, так і в подальшому транспортування позивачем цукру контрагенту –Приватному підприємцю Яковенко С.В., що є підставою для висновку про фіктивність цієї господарської операції.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі - Закон України від 28.12.1994 року (334/94-ВР) № 334/94 –ВР) визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв’язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (z0128-98) , ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 №128/2568 (z0128-98) ) перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з частиною 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 4 та 5 цієї статті визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Але, в порушення вказаних вимог норм процесуального права суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам податкового органу про безтоварність операцій, не витребували у позивача, зокрема, товарно-транспортні накладні на здійснення перевезень цукру, як на підтвердження реальності господарських операцій, інших доказів.

Проте, це має безпосереднє відношення для правильного вирішення даного спору по суті.

Суд касаційної інстанції зазначає про те, що у разі підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність операцій, –визначення податкового кредиту та віднесення витрат на придбання цукру до складу валових витрат підприємства було б безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів проведення розрахунків.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов‘язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Луганської області від 11.01.2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року у даній справі скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.