Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Васильченко Н.В.

Гордійчук М.П.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Гунько О.В.

відповідача: Кириченка Б.Б.

Генеральної прокуратури України: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 року

у справі № 3/37-07 (№ 22-а-3447/07)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

У лютому 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000092301/0/10 від 30.01.2007 року.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція у Полтавській області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2006 року, за результатами якої складено Акт № 24/23-120/00191282 від 19.01.2007 року (далі –Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000092301/0/10 від 30.01.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 974 793,86 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 974 794,00 грн.

За даними Акта перевірки, позивач, формуючи відпускні ціни на території України на залізорудні котуни, реалізовував їх за цінами, нижчими за собівартість виготовленої продукції, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість за 1 квартал 2006 року у розмірі 129 263,04 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі - Закон України від 28.12.1994 року (334/94-ВР) № 334/94 –ВР) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР визначено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР).

Проте, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, податковим органом, у даному випадку, не було доведено того, що ціна, за якою позивач реалізовував у першому кварталі 2006 року залізорудні котуни, не відповідає рівню звичайних цін. Крім того, судами обґрунтовано зазначено про помилковість ототожнення податковим органом понять "звичайна ціна"та "собівартість продукції".

Також, за даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме: включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у ціні придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Мегамет"та КТП ПП "Лойд".

По взаємовідносинам з ПП "Мегамет"податковий орган не заперечує правомірності формування податкового кредиту.

Що стосується взаємовідносин з КТП ПП "Лойд"судами встановлено, що між позивачем та даним контрагентом було укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 16/87 від 11.01.2005 року.

На підставі виданих КТП ПП "Лойд"податкових накладних позивачем було сформовано податковий кредит.

На думку відповідача, підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих КТП ПП "Лойд", оскілки останні підписані не уповноваженою особою. Також, податковим органом зазначено, що відповідно до рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 05.04.2007 року установчі документи та всі бухгалтерські документи КТП ПП "Лойд"визнано недійсними.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону визначено вичерпний перелік обов’язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана покупцем продавцю.

Зі змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР вбачається, що лише у разі відсутності підтверджуючих документів, зокрема, податкових накладних, платник податку права на податковий кредит не має.

Судами встановлено, що рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 05.04.2007 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22.06.2007 року було скасовано. Договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 16/87 від 11.01.2005 року сторонами договору було виконано у повному обсязі, реальність здійснених за ним господарських операцій податковим органом не заперечується.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарській операції купівлі –продажу у КТП ПП "Лойд"паливно-мастильних матеріалів.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .