Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

позивача Ясінського Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства "Калуське лісове господарство"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007

у справі № А-8/103

за позовом Державне підприємство "Калуське лісове господарство"

до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2005 задоволено позов. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 442-23/1-20562527-3392 та № 441-23/1-20562527-3391 від 29.03.2005, № 442-23/1-20562527-3392/1 та № 441-23/1-20562527-3391/1 від 04.07.2005.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 постанову суду першої інстанції скасовано. У позові відмовлено.

ДП Калуське лісове господарство"подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки від 29.03.2005 № 22/23-1/20562527 зафіксовано порушення позивачем вимог частини першої статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"та порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2005 № 442-23/1-20562527-3392 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 7615 грн. та податкове повідомлення-рішення № 441-23/1-20562527-3391 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 21350 грн., з яких 11700 грн. основного платежу та 9650 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"від 23.03.1996 № 98/96-ВР патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Частина третя статті 3 вказаного Закону під пунктами продажу товарів у цьому Законі (98/96-ВР) розуміє, в тому числі, оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Виходячи з наведеного, обов’язковою умовою, за якою оптові бази, склади-магазини або інші приміщення можуть бути віднесені до пунктів продажу товарів, є здійснення в них оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією суду першої інстанції про те, що підприємство здійснювало відпуск товарів зі складів, лісництв та безпосередньо з ділянок лісу, які не є пунктами продажу товарів у розумінні частини третьої статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", оскільки там не здійснювалася оптова торгівля за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток, а здійснювався відпуск товару, раніше оплаченого у касі підприємства за місцем знаходження останнього.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 29.03.2005 № 442-23/1-20562527-3392 та від 04.07.2005 № 442-23/1-20562527-3392/1 за реалізацію продукції власного виробництва зі складів без торгового патенту.

Разом з тим, визнаючи нечинними дані податкові повідомлення-рішення повністю (у сумі 7615,00 грн.), суд першої інстанції залишив поза увагою, що позовні вимоги стосувалися лише штрафних санкцій в сумі 5260 грн., в результаті чого суд безпідставно та необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 441-23/1-20562527-3391 від 29.03.2005 та № 441-23/1-20562527-3391/1 від 04.07.2005, суд касаційної інстанції погоджується з позицією позивача, викладеною у касаційній скарзі, стосовно того що нарахування штрафних санкцій у розмірі, що перевищує загальний розмір самостійно донарахованої податковою інспекцією суми податкового зобов’язання з основного платежу, суперечить вимогам п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону.

Зі змісту п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону випливає, що розмір штрафу не може перевищувати п’ятдесяти відсотків суми недоплати сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Тому є неправомірним визначення податковим органом штрафу в розмірі, що перевищує 50 % визначеної таким органом суми недоплати, у зв’язку з чим податкові повідомлення-рішення в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3800 грн. підлягають визнанню недійсними.

Щодо визначення податковим органом податковими повідомленнями-рішення податкового зобов’язання з податку на прибуток за наслідками порушень вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд касаційної інстанції вважає за правильне відмовити у задоволенні позову в цій частині, оскільки наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують допущення порушень даних норм законодавства.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову, визнавши недійсними податкові повідомлення-рішення від 29.03.2005 № 442-23/1-20562527-3392 та від 04.07.2005 № 442-23/1-20562527-3392/1 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5760 грн. за реалізацію продукції власного виробництва зі складів без торгового патенту, а також податкові повідомлення-рішення від 29.03.2005 № 441-23/1-20562527-3391 та від 04.07.2005 № 441-23/1-20562527-3391/1 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3800 грн.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Калуське лісове господарство" задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Калуської об’єднаної державної податкової інспекції від 29.03.2005 № 442-23/1-20562527-3392 та від 04.07.2005 № 442-23/1-20562527-3392/1 в частині визначення податкового зобов’язання зі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5760 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Калуської об’єднаної державної податкової інспекції від 29.03.2005 № 441-23/1-20562527-3391 та від 04.07.2005 № 441-23/1-20562527-3391/1 в частині визначення податкового зобов’язання зі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3800 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Калуське лісове господарство"судові витрати зі сплати судового збору в сумі 52,73 грн.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .