Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

секретар Мудрицька Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України про визнання нечинним наказу, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Прикарпатського юридичного інституту Львівського університету внутрішніх справ України. Просив визнати нечинним наказ начальника Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України від 26 жовтня 2009 року № 121 про його звільнення з органів внутрішніх справ України та відрахування з числа курсантів інституту, поновити його на службі в органах внутрішніх справ та в числі курсантів 3 курсу інституту, а також просив стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Посилався на те, що наказом начальника Прикарпатського юридичного інституту Львівського університету внутрішніх справ України від 26 жовтня 2009 року був звільнений з 23 жовтня 2009 року з органів внутрішніх справ України та відрахований з числа курсантів за власним бажанням з порушенням порядку, передбаченого п. 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (114-91-п) . 12 листопада 2009 року ним була подана заява про поновлення його на навчанні, проте відповідач йому відмовив. Тому позивач просив задовольнити позов.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 64 підпункту "ж" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 від 29 липня 1991 року (114-91-п) (далі –Положення), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно п.68 Положення (114-91-п) особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Відповідно до пункту 6.30 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року №62 (z0193-08) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2008 року за № 193/14884 (z0193-08) , відрахування з вищих навчальних закладів курсантів (слухачів), їх поновлення, переведення до іншого вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ проводиться відповідно до чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у 2007 році Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області ОСОБА_1 був направлений на навчання до Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 жовтня 2009 року ОСОБА_1 подав рапорт про відрахування його з числа курсантів та звільнення з органів внутрішніх справ України за власним бажанням.

Наказом начальника Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України від 26 жовтня 2009 року № 121 за пунктом 63 "ж"(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 від 29 липня 1991 року (114-91-п) (далі –Положення), з 23 жовтня 2009 року звільнено з органів Міністерства внутрішніх справ України у запас Збройних сил України рядового міліції ОСОБА_1, направленого на навчання Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області, а також згідно із положенням Про вищі навчальні заклади Міністерства внутрішніх справ рядового міліції ОСОБА_1, курсанта 3-го курсу, відраховано з числа курсантів Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачу не має необхідності перевіряти рапорт позивача 3 місяці, оскільки правило щодо попередження прямого начальника органу внутрішніх справ особами рядового і начальницького складу про прийняте рішення про звільнення не пізніш як за три місяці до дня звільнення встановлено в інтересах захисту прав органу внутрішніх справ, яким є відповідач. З цих підстав суди дійшли висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

За змістом пункту 68 Положення (114-91-п) тримісячний строк стосується періоду з дня подання рапорту про звільнення зі служби та постановлення наказу про звільнення і є обов’язковим для усіх учасників процедури звільнення, оскільки жодних винятків застосування такого строку не передбачено.

Враховуючи, що в своєму рапорті про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 не зазначив дату, з якої просить його звільнити, та те, що дотримання трьохмісячного строку при звільненні осіб, на яких воно поширюється, є обов’язковим як для позивача, так і для відповідача, висновки судів про правомірність дій відповідача при звільненні з органів внутрішніх справ України є помилковими.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, судові рішення не можна визнати такими, що відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому наказ начальника Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України від 26 жовтня 2009 року № 121 підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на службі в органах внутрішніх справ України та зарахуванню курсантом Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України.

Разом з тим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Зі змісту Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 травня 2007 року №150 (z0547-07) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 травня 2007 року за №547/13814 (z0547-07) , вбачається, що предметом договору є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця. Згідно п.2.1.2, 2.1.3 розділу 2 цього договору виконавець, тобто ректор (начальник) вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ, зобов’язується створити умови для навчання особи (громадянина України) та розробити програми для успішного проходження нею практики і стажування в підрозділах замовника, тобто Головного управління МВС України; забезпечити особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України.

Отже, за змістом вказаного Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України грошове утримання курсанту виплачується лише в період навчання, зазначений у договорі. Тому колегія суддів не вбачає підстав стягнути ОСОБА_1 грошове утримання курсанта за період, коли він фактично не навчався.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового –про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати нечинним наказ начальника Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України від 26 жовтня 2009 року № 121.

Зобов’язати Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ України поновити ОСОБА_1 курсантом третього курсу Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України та поновити його на службі в органах внутрішніх справ України.

В решті позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.