Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

здійснивши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в

місті Володимир-Волинському Волинської області (далі – УПФ) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до УПФ про зобов’язання вчинити певні дії,

У позовній заяві, поданій до суду в грудні 2008 року, позивач зазначала, що є дитиною війни і відповідно до положень Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (далі – Закон № 2195-ІV (2195-15) ) має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком).

Посилаючись на невиконання відповідачем вимог Закону № 2195-ІV (2195-15) , позивач просила зобов’язати УПФ нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006–2007 роки в сумі 2733,30 гривні та за 11 місяців 2008 року – 1059,30 гривні, а всього 3792,60 гривні.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року, позов задоволено частково: зобов’язано УПФ здійснити нарахування та виплату з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року підвищення до призначеної позивачеві пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону № 2195-ІV. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове –про відмову в задоволенні позову.

Підстави для скасування судових рішень в цій справі відсутні.

Позивачеві згідно зі статтею 1 Закону № 2195-ІV у визначеному цим Законом (2195-15) порядку встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Частково задовольняючи вимоги позивача, суди виходили з того, що дію статті 6 Закону № 2195-ІV було зупинено на 2007 рік пунктом 12 частини першої статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(далі – Закон № 489-V (489-16) ), якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Також суди правильно виходили з того, що спірні відносини з 1 січня по 22 травня 2008 року регулюються відповідно до положень статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ), з 22 травня по 31 грудня 2008 року –статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції від 18 листопада 2004 року).

За таких обставин суди дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.

Станом на 9 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено тільки статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(далі – Закон № 1058-ІV (1058-15) ), згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV "Про прожитковий мінімум"прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському Волинської області відхилити і залишити без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року.

Ця ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів

після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.