Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (далі –УПСЗН) на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 18 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПСЗН про стягнення недоплаченої допомоги

по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

Звернувшись у лютому 2009 року до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала, що відповідно до положень

Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) (далі – Закон № 2811-ХІІ (2811-12) ) вона як мати малолітнього ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що ця допомога їй виплачується відповідачем у розмірі, меншому, ніж передбачено Законом № 2811-ХІІ (2811-12) , позивач просила визнати протиправними дії відповідача та стягнути з УПСЗН на її користь різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною за період з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 1 січня по 31 жовтня 2008 року в сумі 8330,50 гривні.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 18 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, позов задоволено частково: дії УПСЗН визнано неправомірними, зобов’язано відповідача нарахувати ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період із 9 липня по

31 грудня 2007 року в розмірі, передбачену статтею 15 Закону № 2811-ХІІ, та виплатити цю допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального права при розв’язанні спору в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове –про відмову в задоволенні позовних вимог.

За змістом касаційної скарги в ній не наведено заперечень проти судових рішень у частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Статтею 3 Закону № 2811-ХІІ матерям передбачено виплату допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; одноразової допомоги при народженні дитини; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інші види допомоги.

ОСОБА_1, маючи дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює за нею нагляд і мала право на отримування допомоги по догляду за дитиною в розмірі, встановленому частиною першою статті 15 Закону № 2811-ХІІ, згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Частиною першою статті 14 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Обґрунтовуючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що абзацом третім частини другої статті 56, пунктами 7, 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(далі – Закон № 489-V (489-16) ) дію статті 15 Закону № 2811-ХІІ зупинено на 2007 рік і встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) пункт 14 статті 71 Закону № 489-V в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону № 2811-ХІІ (2811-12) визнано такими, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, спірні відносини з 1 січня по 8 липня 2007 року включно регулюються відповідно до пункту 14 частини першої статті 71 Закону № 489-V, а з 9 липня по 31 грудня 2007 року – до статті 15 Закону № 2811-ХІІ.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про зобов’язання, зокрема, УПСЗН надати позивачеві допомогу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, відповідно до Закону № 2811-ХІІ (2811-12) із 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Керуючись статтями 220, 222–224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Залишити касаційну скаргу управління праці та соціального захисту

населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області без задоволення, а постанову Яворівського районного суду Львівської області від

18 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду

від 12 жовтня 2010 року – без змін.

Ця ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів

після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.