ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2011 року м. Київ К-35615/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Лиски Т.О.,
Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,
здійснивши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області (далі –УПФ) на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 квітня 2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада
2009 року попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до УПФ про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу,
установила:
У поданій до суду в лютому 2009 року позовній заяві позивач зазначала, що є дитиною війни і відповідно до положень Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15)
(далі – Закон № 2195-ІV (2195-15)
) має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком).
Посилаючись на невиконання відповідачем вимог Закону № 2195-ІV (2195-15)
, позивач просила зобов’язати УПФ нарахувати та виплатити їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період із 2006 року по жовтень 2008 року включно в сумі 4471,20 гривні.
Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 квітня 2009 року позов задоволено частково: зобов’язано УПФ здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 жовтня 2008 року відповідно до Закону № 2195-ІV (2195-15)
. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог змінено шляхом уточнення резолютивної частини цього судового рішення: бездіяльність УПФ визнано протиправною, зобов’язано відповідача нарахувати і виплатити позивачеві передбачене статтею 6 Закону № 2195-ІV підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного
Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15)
(далі – Закон № 1058-ІV (1058-15)
), за період із 22 травня по 31 жовтня 2008 року.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове –про відмову у задоволенні позову.
Судові рішення в частині, що стосується відмови в задоволенні позовних вимог, у порядку касаційного провадження не оскаржено, тому не переглядаються.
Підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміненого ним рішення суду першої інстанції в цій справі відсутні.
Позивачеві згідно зі статтею 1 Закону № 2195-ІV у визначеному цим Законом (2195-15)
порядку встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Обгрунтову3ючи своє рішення в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що спірні відносини з 1 січня по 22 травня 2008 року регулюються відповідно до положень статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції
Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17)
), з 22 травня по 31 грудня 2008 року –статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції від 18 листопада 2004 року), і дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 22 травня по 31 жовтня 2008 року.
Не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV "Про прожитковий мінімум"прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області відхилити і залишити без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року та змінену нею постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 квітня 2009 року.
Ця ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді
Суддя О.В. Гашицький