Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

секретар Мудрицька Ю.В.,

за участю представника відповідача Біловицької Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за касаційною скаргою виконавчого органу Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Київської міської державної адміністрації, Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

У лютому 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до Київської міської державної адміністрації, Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, посилаючись на те, що він обіймає посаду судді більше 2 років і 7 місяців, проте постійним житлом не забезпечений, не має у власності чи користуванні квартиру, будинок, іншого нерухомого майна, придатного для постійного проживання його сім’ї. Також зазначав, що згідно з вимогами чинного законодавства України Київська міська державна адміністрація та Солом'янська районна у місті Києві державна адміністрація зобов’язані забезпечити його, як суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області, благоустроєним житлом протягом шести місяців після обрання суддею.

Просив визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації та Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації щодо не забезпечення його благоустроєним житлом та зобов'язати Київську міську державну адміністрацію, Солом'янську районну у місті Києві державну адміністрацію надати йому окрему 3-х кімнатну благоустроєну квартиру в порядку визначеним розділом III Житлового Кодексу УРСР (5464-10) та з урахуванням вимог ч. 8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів"та ст. 50 Житлового Кодексу УРСР.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації та Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації щодо незабезпечення ОСОБА_7 благоустроєним житлом, як суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області. Зобов’язано Київську міську державну адміністрацію та Солом’янську районну у місті Києві державну адміністрацію надати ОСОБА_7 окрему трьохкімнатну благоустроєну квартиру в порядку, визначеному розділом ІІІ Житлового Кодексу УРСР (5464-10) та з урахуванням вимог частин 8 статті 44 Закону України "Про статус суддів"та статті 50 Житлового Кодексу УРСР.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Указом Президента України № 676/2007 від 1 серпня 2007 року (676/2007) позивача було призначено на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, а наказом Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області № 103/к від 6 серпня 2007 року позивача зараховано на посаду судді зазначеного суду. Указом Президента України від 20 серпня 2001 року №641/2001 "Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів" (641/2001) місцезнаходженням Києво-Святошинського районного суду Київської області є м.Київ.

Розпорядженням голови Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації від 23 березня 2005 року № 320 року позивача разом з донькою (ІНФОРМАЦІЯ_1) було зараховано на квартирний облік та включено до першочергового списку (облікова справа № 274445). З 27 березня 2008 року порядок забезпечення житлом відносно позивача змінено на "позачерговий", категорія пільги "суддя".

Частиною 7 статті 44 Закону України "Про статус суддів"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду –відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду.

На момент постановлення оскаржуваного рішення, діяла наступна редакція статті 44 зазначеного закону: не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцезнаходження суду.

Відповідно до пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР (470-84-п) позивач є особою, яка потребує забезпечення благоустроєним житлом.

Згідно пунктів 2, 4 Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 року № 707 (707-2005-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду. При цьому взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.

Крім того, судами обґрунтовано зазначено, що Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до покладених на нього завдань здійснює облік жилої площі, яка будується за замовленням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), проводить відповідні розрахунки та передачу жилої площі виконавчим органам районних в м. Києві рад, підприємствам, установам та організаціям відповідно до плану розподілу жилої площі, затвердженого виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Враховуючи вищезазначене, а також те, що житлом позивач протягом шести місяців з дня обрання його суддею і на час розгляду справи судом не був забезпечений, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню, оскільки вирішення питання щодо розподілу та надання житла суддям відноситься до компетенції Київської міської державної адміністрації та її виконавчого органу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу виконавчого органу Київської міської ради залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.