К-26998/09-С Про скасування постанови щодо обмеження у користуванні будівлями та спорудами виробничої бази - 15.03.2011 Прийняття

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови про обмеження у користуванні будівлями та спорудами виробничої бази від 20.11.2008 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року позов задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову Головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 24.11.2008 року про обмеження ОСОБА_2 у користуванні будівлями та спорудами виробничої бази загальною площею 2168,8 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на які звертається стягнення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 скасовано.

Прийнято нову постанову - про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, Шпак Володимир Іванович як представник ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 14.12.2007 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за заявою голови правління АКБ "Новий" від 13.12.2007 року про прийняття до виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу від 05.12.2007 року, яким для задоволення вимог АКБ "Новий"запропоновано звернути стягнення на належні ОСОБА_2. будівлі та споруди виробничої бази, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Петровського, буд. 200.

При цьому, при винесенні зазначеної постанови головним державним виконавцем запропоновано боржнику добровільно виконати вимоги виконавчого документа у 7-денний термін з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв’язку з невиконанням вимог виконавчого напису приватного нотаріуса, до боржника застосовано примусові заходи виконання вимог виконавчого документа: 17.01.2008 року державним виконавцем описано та накладено арешт на заставлені будівлі та споруди виробничої бази з передачею даного майна на відповідальне зберігання особі, що була зазначена у заяві стягувача від 24.12.2007 року - ОСОБА_3.

Крім того, ОСОБА_2. до вирішення питання про реалізацію арештованого майна був наданий дозвіл тимчасово користуватись відповідним описаним майном, зі встановленням при цьому обмежень права користування: заборона відчуження, здійснення будь-яких дій, що можуть призвести до зменшення ринкової вартості арештованого майна тощо.

У зв’язку з виявленням факту вчинення боржником спроб по демонтуванню окремих складових частин арештованого майна - виробничої бази та псуванням описаного та арештованого майна, 20.11.2008 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про обмеження ОСОБА_2. у користуванні будівлями та спорудами виробничої бази, яка того ж дня була затверджена начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровської області.

Не погоджуючись з винесеною відповідачем постановою від 20.11.2008 року про обмеження у користуванні будівлями та спорудами виробничої бази, на які звертається стягнення, ОСОБА_2. оскаржила її в судовому порядку.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ОСОБА_2. позовні вимоги - обґрунтовані, та задовольнив їх.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що правові підстави для задоволення позову –відсутні.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом (606-14) , неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець має право, зокрема, безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом (606-14) , накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження"встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно з вимогами статті 16 "Про виконавче провадження"виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих. При цьому, присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернено йому в натурі; примусовим входженням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Відповідно до підпункту 1, 9 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано виходив з того, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної в судовому порядку постанови про обмеження

ОСОБА_2. у користуванні будівлями та спорудами виробничої бази, на які звертається стягнення, діяв в межах наданих йому повноважень, виконав всі залежні від нього необхідні дії і вимоги закону щодо збереження арештованого майна, а тому правові підстави для визнання його дій протиправними і такими, що порушують права позивача, –відсутні.

З огляду на вищезазначене, висновок апеляційного суду ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови –залишити без зміни.