К-21903/09-С Про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - 15.03.2011 Прийняття

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2008 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пільгової пенсії за віком за Списком № 1.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова призначити ОСОБА_2 пільгову пенсію за віком за

Списком №1 з моменту його звернення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2008 року скасовано.

Прийнято нову постанову - про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 як представник ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці,

ОСОБА_2. з 01.11.1977 року по 14.11.1995 року працював паяльщиком із застосуванням олов'яно-свинцових припоїв бригади № 14 електродільниці цеху № 130 ДП "Завод імені В.О. Малишева".

03.03.2008 року ОСОБА_2. звернувся до управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова із заявою про призначення пільгової пенсії за віком по Списку №1.

Проте, в призначенні даного виду пенсії позивачу відмовлено, з посиланням на відсутність необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах документів - довідок, що уточнюють особливі умови праці, зайнятість позивача повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та документів про проведення атестації робочих місць за умовами праці та результати атестації робочого місця паяльщика, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, трудова книжка ОСОБА_2. заповнена відповідно до вимог чинного законодавства, і записи в ній свідчать про те, що позивач працював паяльщиком на роботах з "тяжкими"умовами праці. При цьому посада "паяльщик"відповідає посаді, визначеній в Списку №1.

Крім того, відповідно до довідки, наданої позивачу для пред’явлення до відділу кадрів

ПО "Завод імені В.О. Малишева", на основі виписки з трудової книжки, ОСОБА_2.

з 01.11.1977 року по 01.04.1988 року користувався пільгами: додатковою тарифною відпусткою тривалістю 12 календарних днів та спецхарчуванням.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України заявник набув права на призначення пільгової пенсії за віком згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і відмова у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 - була необґрунтованою.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок апеляційного суду - помилковим та таким, що не відповідає нормам матеріального права, і погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (1058-15) , зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (1058-15) .

Відповідно до пункту "а"статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року з наступними змінами, - на пільгових умовах за Списком № 1 мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше

10 років на зазначених роботах, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, і за результатами атестації робочих місць (після введення в дію постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року за № 442 (442-92-п) ), проведення якої передбачає, зокрема санітарно-гігієнічні дослідження виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу, за якими підтверджується право працівника на пільги та компенсації, пов'язані із занятістю в несприятливих умовах праці.

Працівникам, які мають менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого

статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 36 Міністерству праці та соціальної політики України доручено надати роз’яснення щодо порядку застосування Списків №1 та №2.

Згідно з пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 та № 2, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) ,

під повним робочим днем слід вважати виконання робіт, передбачених Списком не менше

80% робочого часу.

При цьому, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно Списку № 1 "производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах", затвердженого постановою Ради Міністрів Союзу РСР "Об утверждении списков производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах" в розділі XI. Металлобработка 4. Прочие профессии по металлообработке - міститься професія "паяльщик", визначення якої відповідає характеру праці та професій позивача, зазначені в трудовій книжці.

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок застосування Списку виробництв, цехів, професій та посад з шкідливими та важкими умовами праці, робота на яких дає право на додаткову відпустку та скорочений робочий день, затвердженої Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по питанням праці та заробітної платні №237/п-20

від 21.11.1975 року, право на додаткову відпустку тривалістю 12 календарних днів та спецхарчування мали лише працівники, зайняті на роботах с важкими та шкідливими умовами праці повний робочий день.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що факт отримання

ОСОБА_2. додаткової відпустки тривалістю 12 календарних днів та спец харчування у період з 1977 року по 1995 рік, - підтверджує зайнятість позивача на роботах з тяжкими умовами праці повний робочий день, тобто, не менше 80% робочого часу.

При цьому непроведення атестації робочого місця за займаною ОСОБА_2. посадою відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 1992 року за № 422 (442-92-п) , –

не може бути підставою для відмови в призначенні позивачу йому пенсії на пільгових умовах, з огляду на те, що своєчасне проведення атестації робочих місць - є обов’язком підприємства, на якому працює позивач.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2. мав необхідний пільговий стаж та набув права на призначення пільгової пенсії за

Списком №1 виробництв, професій, посад та показників робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому оскаржені до суду дії управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова –є неправомірними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та порушують право позивача на пенсійне забезпечення, яке передбачено Конституцією України (254к/96-ВР) .

За таких обставин, постановлене у даній справі рішення суду першої інстанції винесене без порушень норм матеріального чи процесуального права, на підставі повного, всебічного та об’єктивного розгляду обставин справи. А рішення суду апеляційної інстанції є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 як представника ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року у справі - скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, третя особа - Державне підприємство "Завод ім.Малишева", про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії –залишити в силі.