Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області про перерахунок пенсії як дитині війни, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області про перерахунок пенсії як дитині війни.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (2195-15) "Про соціальний захист дітей війни (далі –Закон про соціальний захист дітей війни) має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону (2195-15) та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області нарахувати їй недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 гривень 30 копійок, а також доплатити невиплачену суму за 2008 рік.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Судом зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1. з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року змінено постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1. підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Із матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволення позову. Однак колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цих рішень у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області, у періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, на порушення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни безпідставно не здійснювало ОСОБА_1. нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1., яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV "Прикінцеві положення"Закону про соціальний захист дітей війни (2195-15) цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У зв’язку з такими нормами матеріального права та непідвищенням пенсії позивач просила визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати його провести відповідне підвищення пенсії за 2006-2007 роки в сумі 2733 гривень 30 копійок, а також доплатити невиплачену суму за 2008 рік.

Щодо підвищення пенсії за 2006 рік, то суди правильно відмовили в задоволенні позову з посиланням на те, що не настали встановлені законодавством умови такого підвищення.

Зокрема, пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом (3235-15) було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Однак, Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3367-15) пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 2 квітня 2006 року.

Тобто, з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону про соціальний захист дітей війни знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Судами попередніх інстанцій установлено, що такі умови не настали, тому правильними є висновки цих судів про відмову в задоволенні позову щодо підвищення пенсії за 2006 рік. Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, знову було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Відтак, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Також протягом указаного терміну діяли приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка по-іншому регулювала ці правовідносини, та, оскільки, ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача. Тому правильними є висновки цих судів про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії в період із 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2008 рік, то законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.

Таким чином, правильними є висновки цих судів про те, що протиправною є також бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії з 22 травня 2008 року.

За таких обставин обґрунтованими та законними є висновки судів про часткове задоволення позову, зокрема визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (2195-15) , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Положення статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.

Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують указаних висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням викладеного рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року в незміненій частині та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.