Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Шипуліна Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2008

у справі № 2а-8655/08

за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Контарк ЛТД"

про стягнення коштів, отриманих по нікчемній угоді

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД", товариства з обмеженою відповідальністю "Контарк ЛТД" про стягнення коштів, отриманих по нікчемній угоді.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2008 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2008 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2008, прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 15.11.2003 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД" та товариством з обмеженою відповідальністю "Контарк ЛТД" був укладений договір №43/11-03.

Згідно з умовами цього договору ТОВ "Фенікс ЛТД" зобов’язалося поставити обладнання ТОВ "Контарк-ЛТД", а останній прийняти обладнання та сплатити його вартість.

Загальна сума договору складає 310063, 72 грн., строк дії договору встановлений з моменту його підписання до моменту виконання сторонами своїх зобов’язань згідно умовам цього договору, але не більше строку, зазначеного у протоколі узгодження договірної ціни, що є додатком поставки, строк поставки визначений 45 календарних днів з моменту передплати.

Спірний договір поставки був виконаний сторонами частково.

Відповідно до п.п. 2.2. Договору №43/11-03 від 15.11.2003 покупець ТОВ "Контарк-ЛТД" здійснив передоплату в безготівковій формі за обладнання про що свідчать платіжні доручення, а поставку обладнання ТОВ "Фенікс-ЛТД" здійснило відповідно до накладних.

Судами встановлено, що ТОВ "Контарк-ЛТД" здійснило оплату, а ТОВ "Фенікс-ЛТД" поставку обладнання, що свідчить про вчинення сторонами угоди дій, які направлені на її виконання, а кошти ТОВ "Фенікс- ЛТД" одержані на законних підставах за обладнання.

Позивач вважає договір поставки нікчемним з підстав його суперечності інтересам держави та суспільства і порушення публічного порядку ст. 228 Цивільного кодексу України, 207 Господарського кодексу України (436-15) , та просить зобов’язати ТОВ "Фенікс ЛТД" повернути ТОВ "Контарк ЛТД" одержані за цією угодою грошові кошти у сумі 3000 грн., а також стягнути у дохід держави усе отримане ТОВ "Контарк ЛТД" по цій угоді (товар або грошові кошти, еквівалентні його вартості), оскільки вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005 який набрав законної сили 15.01.2006, особи, які зареєстрували статут товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД", не мали наміру здійснювати його статутну діяльність, в процесі всієї діяльності підприємство використовувалося для проведення безготівкових коштів в готівкові.

Судами встановлено, що наведеним вироком суду взагалі не було встановлено укладання ТОВ "Фенікс ЛТД" з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, саме спірного договору від 15.11.2003.

На момент укладання спірного договору обидві сторони були юридичними особами, включеними до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, взяті на облік як платники податків, їм були видані свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість та присвоєні податкові номери платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій щодо стягнення в доход бюджету всього отриманого за господарськими зобов’язаннями, що вчинені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, лише судом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Вище зазначений договір не є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Судами встановлено, що товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу, а позивач не надав доказів будь-яких донарахувань податкових зобов’язань податковим органом за порушення податкового законодавства за оспорюваним договором та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб’єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір, другий відповідач діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2008 у справі № 2а-8655/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2008 у справі № 2а-8655/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .