Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Шипуліна Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2008, постанову господарського суду Хмельницької області від 26.02.2009, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010

у справі № 9/369-НА

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі Хмельницької області

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень №0002281701/0 від 26.05.2008, №0002291701/0 від 26.05.2008.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 26.02.2009 позовні вимоги задоволено частково, скасовано частково податкове повідомлення-рішення № 0002281701/0 від 26.05.2008 про визначення податкових зобов’язань відповідачу у частині визначення податкових зобов’язань по штрафних санкцій по ПДВ за неподання Декларацій в сумі 3910 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2008 залишено без розгляду апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 24.07.2008.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 постанову господарського суду Хмельницької області від 26.02.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.08.2008 постановою суду першої інстанції від 26.02.2009 та ухвалою апеляційної інстанції від 14.09.2010 позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати вище зазначені постанову суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 та складено акт № 1701/2800006864 від 17.05.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0002281701/0 від 26.05.2008 про визначення податкового зобов’язання в сумі 157444 грн. по ПДВ та 82630 грн. штрафної санкції, №0002291701/0 від 26.05.2008 про визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 30116 грн. та штрафної санкції в сумі 680 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1.4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (2181-14) , не подано Декларації про доходи за 1-4 квартали 2006 року, що не дало можливості визначити податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 30116,49 грн., порушення п.4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" про заниження бази оподаткування ПДВ за 2006 рік на 494343,48 грн. та за 2007 рік на 450306, 09 грн., не обчислено та не сплачено ПДВ на 157444 грн.

Позивач зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, що підтверджується Свідоцтвом (дата проведення реєстрації 15.11.1995), мав Свідоцтво про сплату єдиного податку від 19.12.2005 на термін дії 2006 року та від 01.01.2007 на термін дії 2007 рік.

Протягом 2006-2007 років позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, шляхом отримання Свідоцтв на сплату Єдиного податку за ставкою 200 грн. на місяць.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи згідно звітів суб’єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку, обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності у позивача склав у 2006 році - 499549, 69 грн., у 2007 році - 450306 грн.

Перевіркою встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у 2005 році перевищив 500000 грн. і становив 525571,97 грн.

тобто позивач не мав права в 2006 році з 01.01.2006 перебувати на єдиному податку та зобов’язаний був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

За період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року оподатковуваний дохід (без ПДВ) позивача становив 413711,48 грн. За наслідками перевірки підприємцю по результатах діяльності за 2006 рік нараховано 30116 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Також, позивачу донараховано ПДВ у розмірі 420928 грн. і застосовано штрафних санкцій на суму 210661 грн., та визначено зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 27653,43 грн.

Указом N 727/98 (727/98) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу N 727/98 (727/98) під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5).

Позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом N 727/98 (727/98) розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Надаючи оцінку обставинам у справі, що розглядається, суди залишили поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах.

Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Стосовно хвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2008 питання зупинення та поновлення провадження в адміністративній справі регулюється статтею 156 КАС України, якою передбачені обставини, за яких провадження у справі зупиняється обов’язково, а також обставини, які надають суду право на вчинення такої процесуальної дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку. Позивач заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано і поважності причин пропуску строку не наведено.

Оскільки суди попередніх інстанцій не з’ясували всіх обставин справи, яка розглянута з неправильним застосуванням норм права, ухвалені рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2008 залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову господарського суду Хмельницької області від 26.02.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 у справі № 9/369-НА слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 (2747-15|210) - 232 (2747-15|232) Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2008 залишити без змін.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 26.02.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 у справі № 9/369-НА скасувати.

Справу № 9/369-НА направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236 (2747-15|236) -2392 (2747-15|239-2) Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .