Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

секретаря –Нагорного М.В.,

за участю представників: ДСЛП "Івано-Франківськлісозахист" –Ясінського Т.І., Генеральної прокуратури України –Суходольського С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі № 2-а-6410/08/0970 за позовом заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Івано-Франківськлісозахист" про стягнення заборгованості, -

У грудні 2008 року заступник прокурора міста Івано-Франківська в інтересах Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд з позовом до державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Івано-Франківськлісозахист" про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій за незайняті у 2007 році інвалідами робочі місця у розмірі 21924,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконаний передбачений ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Справа № К-32989/10 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно акту перевірки підприємства №249 від 05.11.2008 р. встановлений ряд порушень щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Таким чином, у підприємства виникла заборгованість у розмірі 20025,81 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2007 році та 1898,37 грн. пені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що державне спеціалізоване підприємство "Івано-Франківськлісозахист" повністю утримується за рахунок державного бюджету, а тому відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов’язок сплати адміністративно-господарських санкцій у відповідача не виникає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи спір виник щодо несплати відповідачем штрафних санкцій та пені за не створення робочого місця для працевлаштування інвалідів на та його не працевлаштування відповідно вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно ст.19 вказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Аналізуючи наведену законодавчу норму, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновків, що положення ст.20 вказаного Закону не поширюється на підприємства, установи і організації, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від отриманих ними прибутків, тому суди попередніх інстанцій вірно зазначили про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання касатора, що відповідач не внесений до реєстру неприбуткових організацій, тому повинен сплачувати спірні суми безпідставні, оскільки відповідно 1.7.11.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) від 01.01.1995 року, що містить вичерпний перелік неприбуткових установ та організацій, державне спеціалізоване лісозахисне підприємство "Івано-Франківськлісозахист" не є неприбутковою установою чи організацією, вказана обставина не впливає на зміст ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.