Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними,

У грудні 2006 року позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату. Просив зобов’язати відповідача перерахувати йому пенсію з урахуванням премій та надбавок, за рахунок яких збільшилося грошове утримання військовослужбовців після його звільнення з військової служби. Зокрема, просив зобов’язати відповідача перерахувати пенсію з урахуванням:

щомісячної 100% надбавки, введеної Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 (173/2002) ;

90% надбавки за безперервну службу, передбаченої Указом Президента України від 5 травня 2003 року № 389 (389/2003) ;

премії в розмірі 33,3 %, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 (829-2000-п) .

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 грудня 2006 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2010 року, а постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 грудня 2006 року залишити в силі.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підставі наказу Міністра оборони СРСР (по особовому складу) від 15 листопада 1991року № 0445 був звільнений у запас за скороченням штатів з 16 листопада 1992 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що право на надбавки, які просив включити в перерахунок призначеної пенсії позивач, він не набув, оскільки прийнятими нормативними актами зазначені надбавки були введені вже після звільнення його з військової служби. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що премія, яку позивач просив включити у перерахунок, не є додатковим видом грошового забезпечення, а нормативні акти, які вводили її в дію, не передбачали включення останньої до грошової суми, з якої здійснюється нарахування пенсії.

Відповідно до положень статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ при обчисленні пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) передбачено, що пенсії особам зазначеної категорії військовослужбовців обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується їм на день звільнення з військової служби. Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" від 6 квітня 1998 року № 452 (452-98-п) , якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, премія, що виплачується військовослужбовцям, не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення.

Зазначене преміювання військовослужбовців було запроваджене на підставі Указу Президента України "Про грошове забезпечення військовослужбовців" від 4 жовтня 1996 року № 923 (923/96) та здійснювалось на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців" від 22 травня 2000 року № 829 (829-2000-п) . Проте наведеними нормативними актами не визначено, що ці премії віднесені до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців і що вони підлягають врахуванню при визначенні суми грошового забезпечення, з якої обчислюється пенсія.

Оскільки премія не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, тому вона не могла бути врахована позивачу при нарахуванні пенсії.

Стосовно інших надбавок, про врахування яких просив позивач, то щомісячні надбавки військовослужбовцям, встановлені Указом Президента України "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" від 23 лютого 2002 року № 173 (173/2002) у розмірі 100% грошового забезпечення, Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 5 травня 2003 року №389 (389/2003) у розмірі до 90% грошового забезпечення, не є підвищенням грошового забезпечення, з якого позивачу нарахована пенсія, а новими видами грошового забезпечення, яких він під час його служби в Збройних Силах не отримував, а тому ці надбавки не могли бути враховані позивачу при перерахунку пенсії.

Крім цього, зазначеними Указами не передбачено перерахунку пенсій військовослужбовцям у зв’язку із запровадженням цих надбавок.

Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що при звільненні з військової служби позивачу була призначена пенсія у відповідності з вимогами чинного на той період законодавства.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що передбачених чинним законодавством підстав для проведення позивачу за минулий період перерахунку призначеної пенсії з урахуванням премії та інших надбавок немає.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. Оскаржуване судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2010 року –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.