Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Голубєва Г.К., Острович С.Е., Пилипчук Н.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі –Ізюмська ОДПІ)

на постанову господарського суду Харківської області від 02.07.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2007

у справі № АС-42/260-07 (22-а-1942/2007)

за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (водоканал) (далі –Підприємство)

до Ізюмської ОДПІ

про зобов’язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про зобов’язання відповідача списати податковий борг у загальній сумі 202 793,22 грн. з відображенням такого списання у картці обліку податкових зобов’язань Підприємства.

Постановою господарського суду Харківської області від 02.07.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2007, позов задоволено повністю з посиланням на приписи підпункту "в"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами", яким передбачено списання податкового боргу, термін існування якого перевищує 1095 днів, тоді як Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) не є законом з питань оподаткування та не може змінювати механізм справляння податків.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Ізюмська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що пунктом 6 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" заборонено списання податкового боргу, за яким минув строк давності, тоді як постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 провадження у справі в частині стягнення з Підприємства оспорюваної суми податкового боргу було закрито.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Ізюмської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 у справі № АС-27/375-06 за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ізюмської ОДПІ до Підприємства про стягнення 551 922,54 грн. податкового боргу провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення за рахунок активів Підприємства податкового боргу у сумі 202 793,22 грн. закрито з мотивів спливу строку давності, установленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами", що свідчить про відсутність предмета спору в цій частині позовних вимог. Наведена обставина слугувала підставою для звернення Підприємства до податкового органу із заявою про списання цієї податкової заборгованості, втім листом від 25.12.2006 № 8320/10/24-023 відповідач відмовив у такому списанні з посиланням на приписи статті 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Причиною виникнення спору зі справи слугувало питання щодо правомірності відмови контролюючого органу списати оспорювану суму податкового боргу Підприємства.

Відповідно до підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами"підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом (2181-14) (підпункт "в").

Водночас на момент виникнення спірних правовідносин пунктом 6 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було зупинено дію наведеної норми Закону (2181-14) .

У розгляді цієї справи попередні судові інстанції помилково надали перевагу Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, відносно приписів Закону України "Про Державний бюджет України за 2006 рік" (3235-15) .

Адже відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

А відтак суди при вирішенні податкових спорів повинні виходити з обґрунтованості встановлення, зокрема, ставок податків, пільг, правил бюджетним законом, а не спеціальним законом з дотриманням порядку та принципів, які містяться в Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) та Бюджетному кодексі України (2542-14) . Підставою для іншого висновку може бути лише визнання застосовуваних норм закону неконституційними Конституційним Судом України.

Слід також зазначити, що закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків, тобто його дія поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на відповідний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про державний бюджет на відповідний рік передбачає розмір податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про державний бюджет встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини, а тому цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів.

До того ж, з огляду на коло правовідносин, які врегульовані пунктом 6 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", у спірних правовідносинах саме ця норма є спеціальною по відношенню до Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

З урахуванням викладеного відмова податкового органу списати оспорювану суму податкового боргу Підприємства відповідала вимогам чинного законодавства, а отже була правомірною.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Харківської області від 02.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2007 у справі № АС-42/260-07 (22-а-1942/2007) скасувати.

3. У позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.