Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого – Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (далі –Закон про соціальний захист дітей війни) має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону (2195-15) та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.

Вважаючи таку бездіяльність незаконною, позивач просила відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва нарахувати на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за 2006-2008 роки.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2008 року адміністративний позов задоволено. Судом зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва виплатити ОСОБА_1 на погашення заборгованості по виплаті підвищення до пенсії за 2006-2007 роки 2744 грн. 31 коп., а також з 1 січня 2008 року підвищити їй пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та сплачувати у передбачених законом розмірах.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року скасовано постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2008 року та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Судом зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва нарахувати ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"за період з 6 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Із матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва оскаржує рішення суду апеляційної інстанції лише в частині задоволення позову. Однак колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цього рішення у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва в період з 6 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в порушення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни безпідставно не здійснювало ОСОБА_1 нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Судом апеляційної інстанції установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV "Прикінцеві положення"Закону про соціальний захист дітей війни (2195-15) цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У зв’язку з тим, що Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва пенсії не підвищило, з метою захисту своїх прав, передбачених Законом про соціальний захист дітей війни, позивач просила зобов’язати відповідача зробити нарахування їй як дитині війни недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період за 2006-2008 роки.

Проаналізувавши соціальне законодавство, яке діяло в цей період, суд правомірно та обґрунтовано задовольнили позов частково. Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача. Тому правильним є висновок цього суду про те, що в період із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач мала право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва налягало на відмові у його задоволенні у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

За приписами статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення рішень) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав 6 жовтня 2008 року та поважних причин його пропущення у своєму клопотанні не навела, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні вимог позивача за період з 9 липня 2007 року по 5 жовтня 2007 року.

Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2008 рік, то законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.

Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що протиправною є також бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

За таких обставин обґрунтованим та законним є висновок апеляційного суду про часткове задоволення позову, зокрема зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Положення статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.

Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни. Тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо не взяття до уваги посилань відповідача на ненадходження до Пенсійного фонду України коштів з Державного бюджету на зазначене підвищення пенсії.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують указаних висновків суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року в цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.