3/154-9/54 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість - 09.03.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Першого заступника прокурора Полтавської області та Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Полтавської області від 21.04.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року

у справі № 3/154-9/54

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро"

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції

за участю прокурора Полтавської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро"звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення № 0000372320/0 від 02.08.2004р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 011 198,00 грн., у тому числі: 674 132,00 грн. основного платежу та 337 066,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Справа розглядалася судовими органами неодноразово.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 21.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, перший заступник прокурора Полтавської області та Полтавська міжрайонна державна податкова інспекція оскаржили їх в касаційному порядку.

У касаційних скаргах скаржниками зазначено, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим касатори просили їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У запереченнях на касаційні скарги ТОВ "Бурат-Агро"заперечувало проти їх задоволення та просило залишити в силі ухвалені в справі судові рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За висновками судів попередніх інстанцій, відповідно до статуту ТОВ "Бурат-Агро", зареєстрованого розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації № 244 від 08.05.2003 року, ТОВ "Бурат-Агро"створено 25.11.2002 року шляхом реорганізації шляхом перетворення Приватного виробничого підприємства "Буран".

На підставі спільного рішення учасників ТОВ "Бурат-Агро"та учасників СТОВ "Мир"згідно з протоколом № 6 від 30.04.2003 року СТОВ "Мир"приєднано до ТОВ "Бурат-Агро".

21.05.2003 року після реєстрації статутних документів та підписання передаточного балансу позивач звернувся до Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області з заявою про переведення підприємства з оподаткування шляхом сплати податків за загальною системою оподаткування на оподаткування шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

При цьому, на думку судів попередніх інстанцій, позивач - ТОВ "Бурат –Агро"є сільськогосподарським виробником, що підтверджується довідкою № 19/2060, виданою Полтавським обласним управлінням статистики, та розрахунком валового доходу СТОВ "Мир"та ТОВ "Бурат-Агро"за 2002 рік, згідно з яким сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік складає 94,3 % відсотків загальної суми доходу обох підприємств за 2002 рік.

На підставі відповідної заяви відповідачем було видано довідку від 05.06.2003 року № 610/10-01-135, в якій зазначено, що ТОВ "Бурат-Агро"є платником фіксованого сільськогосподарського податку з 21.05.03 року.

Вважаючи, що вказана довідка видана помилково, 25.07.2003 року відповідач надіслав лист позивачеві, в якому зазначалося, що з 15.07.2003 року позивач переведений на загальну систему оподаткування.

ТОВ "Бурат-Агро"звертався до господарського суду з позовом про визнання права на оподаткування шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

У справі № 3/249 було прийнято ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.09.2003 року про припинення провадження в зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки переведення ТОВ "Бурат-Агро"на загальну систему оподаткування відповідачем не здійснювалося, будь-яких рішень з цього приводу не виносилось.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у встановленому законом порядку рішень щодо скасування довідки від 05.06.2003 року № 610/10-01-135 або переведення позивача на загальну систему оподаткування податковим органом не приймалося, а вказана довідка діяла з моменту видачі протягом всього 2003 року. А отже, позивач на законних підставах набув статус платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2003 році, сплачував належним чином фіксований сільськогосподарський податок, і тому відповідач не міг змінювати статус платника податків за актом перевірки в 2004 році за час дії належним чином виданої довідки.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час виникнення спірних відносин) при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Статтею 34 Закону України "Про підприємства в Україні"(чинного на час виникнення спірних відносин) визначено, що підприємство вважається реорганізованим а6о ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

У матеріалах справи наявна довідка від 06.12.2005 року № 002/4135 Головного Управління статистики у Полтавській області, відповідно до якої СТОВ "Мир"було виключено з ЄДРПОУ лише в грудні 2004 року.

Крім того в матеріалах справи міститься наказ начальника Полтавської МДПІ № 176 від 25.07.2003 року, відповідно до якого за неналежне виконання службових обов’язків, неправомірну видачу довідку щодо набуття ТОВ "Бурат-Агро"статусу платника фіксованого сільськогосподарською податку було оголошено догану деяким посадовим особам податкової інспекції.

Згідно з частиною 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було перевірено та не надано належну правову оцінку доводам податкового органу щодо відсутності в позивача статусу платника фіксованого сільськогосподарською податку в період, за який проведено перевірку; обставинам видачі податковим органом та подальшого скасування довідки від 05.06.2003 року № 610/10-01-135, що є наслідком неповного з’ясування фактичних обставин і неналежної оцінки доказів у справі всупереч вимогам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суди не зобов’язали відповідача у справі надати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, не витребували доказів з власної ініціативи.

Ухвалені в справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають, і постановлені судами попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, відповідно до приписів статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; частини другої статті 227 цього Кодексу оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а матеріали справи –направленню на новий судовий розгляд до окружного адміністративного суду.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційні скарги першого заступника прокурора Полтавської області та Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову господарського суду Полтавської області від 21.04.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року у даній справі скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.