Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді –доповідача Бим М.Є.

суддів: Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Харченка В.В., Чалого С.Я.

при секретарі: Гутніченко А.М.

за участю представника:

ТДВ "Страхова компанія "СПІЧ і К"- Бойка І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2009 року у справі №2-а-10231/08 за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "СПІЧ і К"до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування рішення та акту, -

У травні 2008 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "СПІЧ і К"звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування рішення від 18 червня 2007 року №478-л та визнання акту недійсним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2009 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано рішення від 18.06.2007 №478-л. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України просить скасувати зазначене судове рішення апеляційного суду як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України видана ТДВ "Страхова компанія "СПІЧ і К" 21.03.2005 року ліцензія серії АБ № 123818 на право провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 10.03.2005 року по 09.03.2008 року.

За результатами перевірки товариства "Страхова компанія"СПІЧ і К" з дотримання вимог чинного законодавства у сфері фінансових послуг Інспекцією територіального управління Донецької та Луганської областей Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України складений акт перевірки від 21.02.2007 року, в якому зазначено про порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4 розділу 7 Ліцензійних умов провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 23.12.2004 року №3178 (z1654-04) в частині нездійснення страховиком, а саме ТДВ "СК "СПІЧ і К" страхової діяльності відповідно до виданої ліцензії на проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протягом 12 місяців з дати її видачі.

Крім того, в акті перевірки Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.05.2007 року №21/19-п про порушення законів та інших нормативно-правових актів ТОВ "Страхова компанія "СПІЧ і К", також зазначено про порушення товариством п.п. 7.4.4 п.7.4 розділу 7 Ліцензійних умов провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (z1654-04) в вищезазначеній частині.

На підставі пп. 7.4.4 п. 7.4 розділу 7 Ліцензійних умов провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (z1654-04) , рішенням заступника Голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.06.2007 року № 478-л анульована ліцензія на здійснення страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка видана ТДВ "СК "СПІЧ і К".

Зазначене рішення схвалене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 25.06.2007 року № 7501.

Статтями 35, 36 Закону України "Про страхування"встановлено, що державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників. Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях. Основними функціями Уповноваженого органу. зокрема, є: видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії; проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності.

Згідно ст. 37 цього Закону уповноважений орган має право, зокрема, одержувати в установленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове становище та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і фізичних осіб - інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань; проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора; видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків); створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок діяльності страховиків та страхових посередників.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" однією з умов здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є наявність у страховика ліцензії на здійснення даного виду страхування.

Пунктом 49.2 ст. 49 цього Закону встановлено, що підставами для отримання ліцензії на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідність ліцензійним умовам, що встановлюються Уповноваженим органом та містять вимоги щодо розміру статутного фонду, досвіду роботи на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, сформованих страхових резервів, наявності кваліфікованого персоналу та можливостей опрацювання претензій на всій території України.

Обов'язкові для виконання страховиками вимоги для отримання ліцензії на право провадження страхової діяльності з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлені Ліцензійними умовами провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженими Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23.12.2004 р. № 31781, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 р. за № 1654/10253 (z1654-04) .

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 розділу 7 "Зупинення дії та анулювання ліцензії" підставою для анулювання ліцензії є не укладення договорів з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до виданої ліцензії протягом 12 місяців з дати її видачі.

Оскільки позивачем договори з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протягом зазначеного строку не укладались, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність рішення про анулювання ліцензії.

Щодо визнання неправомірним Акту про порушення законів та інших нормативно-правових актів, то слід зазначити наступне.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Він є документом, що лише фіксує певні обставини.

А тому колегія суддів приходить до висновку, що вимога про скасування акту перевірки не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то зазначена обставина є підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Разом з цим, оскільки суд першої інстанції дійшов хибного висновку про належність розгляду вимог про скасування акту перевірки в порядку адміністративного судочинства, тому ця обставина є підставою для скасування постанови суду в цій частині та закритті в цій частині провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 157, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України –задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2009 року - скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року скасувати в частині відмови в позові про скасування акту від 28 травня 2007 року №21/19-п, та в цій частині провадження у справі закрити.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року залишити в силі.

Постанова набирає законної з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.