Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 8 листопада 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про підвищення пенсії дитині війни,

У жовтні 2007 року позивачка звернулась до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва. Просила зобов’язати відповідача перерахувати їй підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2007 рік.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 8 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2008 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці з 1 січня 2007 року підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов’язано відповідача виплатити позивачці на погашення заборгованості 1204 грн. 65 коп., а також з 1 листопада 2007 року підвищити їй пенсію на 30 відсотків, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. має статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 зазначеного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом (2195-15) , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" відповідно до пункту 12 частини 1 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни визначено мінімальну пенсію за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2007 році виникло з 9 липня 2007 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) щодо дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Разом з тим, вирішуючи спір суди попередніх інстанцій помилково зобов’язали відповідача перерахувати пенсію та стягнути кошти з відповідача за період, коли відповідне право було обмежено.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 8 листопада 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.