Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. – головуючий, судді Нечитайло О.М., Острович С.Е., Рибченко А,О., Степашко О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у Андрушівському районі Житомирської області (далі – ДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009

у справі № 2-а-1489/07 (22-а-12476/08)

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі –СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009, позов задоволено; визнано недійсним рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2007 № 000252301/0 з мотивів відсутності доказів здійснення позивачем господарської діяльності з торгівлі продовольчими товарами у перевіреному магазині на момент проведення перевірки.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судами не було надано правової оцінки щодо відсутності в акті перевірки будь-яких зауважень відносно проведення перевірки саме щодо СПД ОСОБА_1, тоді як наявні у матеріалах справи докази підтверджують правильність висновків ДПІ, зафіксованих в акті перевірки.

З огляду на нез’явлення представників сторін у судове засідання (яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що працівниками ДПІ було проведено перевірку господарської одиниці –належного позивачеві магазину, розташованого АДРЕСА_1 - щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, оформлену актом від 30.05.2007 № 06300418/2320. В ході цієї перевірки було виявлено факт реалізації позивачем шість пляшок пива "Бердичівське"за ціною 1,80 грн. за пляшку та шість пачок сухариків по ціні 1,00 грн. за пачку без видачі розрахункового документа та без застосування книги обліку розрахункових операцій, а також невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями (сума невідповідності склала 253,25 грн.). Наведені обставини слугували підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1522,25 грн. за оспорюваним актом індивідуальної дії.

В основу рішення про задоволення позову судами покладено висновок про те, що на момент перевірки діяльність з реалізації продовольчих товарів у вказаному магазині здійснював інший суб’єкт господарювання –приватний підприємець ОСОБА_2 (далі –СПД ОСОБА_2), а не позивач.

Однак такий висновок судів слід визнати передчасним. Адже наданий позивачем договір оренди вказаного магазину (на підставі якого цей магазин нібито було передано у строкове платне користування СПД ОСОБА_2) не скріплений печаткою орендаря, а відтак не може вважатися належним доказом.

Водночас у матеріалах справи міститься опис фактичної наявності коштів (а.с. 27), складений власноручно ОСОБА_3, в якому зазначено, що вона є продавцем саме СПД ОСОБА_1 Однак вказаний доказ було залишено поза увагою попередніми судовими інстанціями.

Не було надано судами і будь-якої правової оцінки тій обставині, що, як вбачається з довідки ДПІ (а.с. 35), позивач не подавав до податкового органу заяву про перереєстрацію або зняття з обліку книги ОРО, зареєстрованої за вказаним магазином, тоді як в силу вимог пункту 2.12 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (z0105-01) , для перереєстрації книги ОРО, яка зареєстрована на окрему господарську одиницю (депо, кондуктора), з метою використання її в іншій господарській одиниці СПД подає до відповідного органу ДПС письмову заяву довільної форми, де зазначається сфера діяльності, та довідку про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій з відміткою про зняття книги ОРО з обліку, усі зазначені в довідці незакінчені книги ОРО та розрахункові книжки, а також визначені пунктом 2.5 документи на господарську одиницю. Після внесення змін до відповідних записів у Книзі облікових форм та титульних сторінок книг ОРО посадова особа органу ДПС вилучає довідку про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та виписує нову довідку з таким самим номером, як у попередньої, у якій записуються дані про всі перереєстровані книги ОРО та розрахункові книжки.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Втім судами у розгляді цієї справи було порушено наведені правила оцінки доказів, що призвело до ухвалення ними невірних по суті спору рішень.

Адже в даному разі для правильного вирішення спору судам слід було достеменно дослідити усі наявні у матеріалах справи докази для з’ясування того, хто саме здійснював торгівлю у спірному магазині на момент проведення перевірки, витребувавши за необхідності додаткові докази (як-от –докази реєстрації книги ОРО СПД ОСОБА_2 за вказаною господарською одиницею на момент проведення перевірки, фактичні дані, які б засвідчили факт внесення нею орендної плати тощо), і на підставі встановленого дійти вмотивованого висновку щодо правомірності (або незаконності) застосування до позивача оспорюваних заходів відповідальності у вигляді штрафу за вказаним рішенням.

За таких обставин ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Андрушівському районі Житомирської області задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 у справі № 2-а-1489/07 (22-а-12476/08) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і не підлягає оскарженню.