Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Нечитайло О.М., Острович С.Е., Рибченко А.О., Степашко О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008

у справі № 2-16/11194.2-2007А

за позовом сімейного фермерського господарства "Хазяїн"(далі –СФГ "Хазяїн")

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.03.2004 №0000462301/0, від 19.03.2004 № 0000462301/1 та від 14.06.2004 №0000462301/2.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.09-18.11.2004, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2005, позов задоволено частково; оспорювані акти індивідуальної дії визнано недійсними в частині визначення позивачеві штрафних санкцій у сумі 232 268,68 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У прийнятті цих рішень місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що реалізація послуг платником за кошти не потребує узгодження з податковим органом, тоді як з огляду на те, що податковий борг СФГ "Хазяїн", який утворився у період з травня 2002 року по жовтень 2003 року внаслідок дії обставин непереборної сили, підлягав списанню, то підстави для поширення права податкової застави на активи позивача у цей період відсутні.

В подальшому позивачем було подано заяву про перегляд ухвалених у справі судових актів за нововиявленими обставинами. Заяву мотивовано тим, що з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 № 2-рп/2005 (v002p710-05) у справі № 1-9/2005 (справа про податкову заставу) право податкової застави розповсюджується лише на активи, вартість яких відповідає сумі боргу платника, а відтак з урахуванням балансової вартості основних фондів СФГ "Хазяїн"у спірний період відчужені позивачем активи не перебували у податковій заставі.

Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього судового розгляду постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008, рішення суду першої інстанції від 21.09-18.11.2004 змінено; позов задоволено; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано недійсними в повному обсязі з підстав, викладених у заяві позивача.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про безпідставне застосування судами до спірних правовідносин приписів названого Рішення Конституційного Суду України, позаяк на момент вчинення позивачем оспорюваних операцій з заставленими активами (тобто протягом 2002-2003 років) положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу не були визнані неконституційними.

З огляду на нез’явлення представників сторін у судове засідання (яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Частиною першою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї ж статті підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Таким чином, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона б обов’язково вплинула на остаточні висновки суду. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу. Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 № 2-рп/2005 (v002p710-05) було визнано неконституційним наведену норму Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу.

Відповідно до приписів частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, саме з 24.03.2005, тобто з дати набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2005 (v002p710-05) , у податкових органів відсутнє право приймати рішення, спрямовані на поширення податкової застави на всі активи платника податків, позаяк право податкової застави з моменту прийняття названого Рішення Конституційного Суду України може поширюватися лише на ті активи платника податків, що еквівалентні розміру його податкового боргу. В даному ж разі оспорювані операції із заставленими активами були здійснені позивачем протягом 2002-2003 років до моменту прийняття цього Рішення Конституційного Суду України, тобто у період, коли обсяг податкової застави не обмежувався сумою існуючого податкового боргу відповідно до конституційних на момент виникнення такої податкової застави норм Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Отже, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 № 2-рп/2005 (v002p710-05) не існувало на момент прийняття попередніми судовими інстанціями рішень зі спору, попередні судові інстанції помилково кваліфікували вказане Рішення як нововиявлену обставину.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви СФГ "Хазяїн"про перегляд рішень зі спору за нововиявленими обставинами, скасувавши таким чином оскаржувані постанову та ухвалу попередніх судових інстанцій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 у справі № 2-16/11194.2-2007А скасувати.

3. У задоволенні заяви сімейного фермерського господарства "Хазяїн"про перегляд рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.09-18.11.2004 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 № 2-16/11194.2-2007А за нововиявленими обставинами відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.