Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Хомініч С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Конті"до Східної митниці та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсними картки відмови та рішення органу владних повноважень, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість,

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року в задоволенні адміністративного позову закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Конті" до Східної митниці та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсними картки відмови та рішення органу владних повноважень, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року. Визнано противоправними дії митниці та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020767 від 26 листопада 2008 року. Визнано недійсним рішення митного органу від 26 листопада 2008 року про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/015111 від 25 листопада 2008 року в сумі 78046,16 грн.(11808,00доларів США). Стягнуто з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у загальному розмірі 64 751,52 грн. на користь Закритого акціонерного товариства "Виробничого об’єднання "Конті".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції Східна митниця звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції від 25 лютого 2010 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного висновку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 листопада 2008 року ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті"через свого митного брокера ЗАТ "Укрсервіс"(декларант) подало до Східної митниці декларацію митної вартості № 700000005/8/015111, якою задекларувало імпорт товару з метою його оформлення в режимі "Імпорт-40"(випуск у вільний обіг): суміш рослинних олій масла какао NH 50"у кількості 7200 кг. за ціною 1545,00 доларів США за 1000 кг на загальну митну вартість 11 124,00 доларів США або 70 026,69 грн.

Під час митного оформлення відповідачем, з метою встановлення митної вартості товару, було витребувано у позивача додаткові документи, що засвідчується відповідною відміткою у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості, а саме: договір між третіми особами, що пов’язані з договором поставки; розрахунки між третіми особами на користь продавця; висновок Укрпромзовнішекспертизи; висновок спеціалізованої установи по вартості товару; експортна ВМД; відповідна бухгалтерська документація; інформація зовнішньоторгових та біржових організацій щодо вартості товару, та/або сировини; калькуляція виробника товару; прайс-лист виробника товару; комерційна пропозиція; витяг з мережі "Інтернет".

Позивач подав неналежні документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів і йому було запропоновано надати додаткові документи, однак декларант, наполягаючи на тому, що надані документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості та здійснення відповідачем митного контролю, відмовився від подання додаткових документів.

26 листопада 2008 року митним органом було прийнято рішення, яким було самостійно визначено митну вартість до ВМД № 700000005/8/015111 від 25 листопада 2008 року в сумі 78046,16 грн.(11808,00 доларів США) та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон № 700000024/2008/020767.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що не знайшли свого підтвердження висновки митного органу про завищення закритим акціонерним товариством "Виробниче об’єднання "Конті"митної вартості задекларованої позивачем у спірній декларації. Необґрунтовано зазначено, що відповідачем не доведено та не підтверджено правомірність прийнятого рішення та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Під час здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості в рамках ст. 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків", біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші джерела/або сировини.

Виходячи з положень п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766 (1766-2006-п) , Східною митницею для підтвердження порядку заявленої митної вартості було запропоновано надати передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Позивач подав неналежні документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів і йому було запропоновано надати додаткові документи, однак наполягаючи на тому, що надані документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості та здійснення відповідачем митного контролю декларант відмовився від подання додаткових документів.

Пунктом 10 Порядку №1766 (1766-2006-п) визначено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість, повинні базуватися на об’єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України (92-15) .

За змістом ст. 265 Митного кодексу України, право приймати рішення про правильність заявленої митної вартості товару належить митному органу, якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Ст. 266 Митного кодексу України передбачено 6 методів визначення митної вартості товару, а саме: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Отже, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів, а також відсутність у митного органу об’єктивного джерела інформації, а саме товаросупровідних документів на ідентичні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів, імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, тобто за неможливістю застосувати попередні методи визначення митної вартості, митницею було здійснено коригування митної вартості товару "суміш рослинних олій замінник масла какао", з урахуванням цінової інформації бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби та прийнято рішення щодо можливості застосування третього методу визначення митної вартості цього товару відповідно до чинного законодавства.

Ст. 268 Митного кодексу України передбачено, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Митним органом прийнято рішення щодо можливості застосування 3-го методу визначення митної вартості –за ціною аналогічних товарів відповідно до цінової інформації ЄАІС ДМСУ.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що враховуючи те, що законні вимоги митниці щодо надання додаткових документів декларантом не виконані, митним органом обґрунтовано, у відповідності до ст.ст. 266, 268 Митного кодексу України здійснено визначення митної вартості за ціною аналогічних товарів.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Східна митниця при видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020767 від 26 листопада 2008 року та винесені рішення від 26 листопада 2008 року про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/015111 від 25 листопада 2008 року в сумі 78046,16 грн. (11808,00 доларів США) діяла в межах повноважень, наданих їй законом, у відповідності до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Східної митниці - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року - скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року –залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.