Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Євтушевський В.М.,

за участю:

представника позивача –Пруднік С.І.,

представника відповідача – Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року

у справі № 7/578

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь-4"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оболонь-4"(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі –відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 31 жовтня 2008 року № 0001592380/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001592380/0 від 31 жовтня 2008 року ДПІ у Подільському районі м. Києва. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ "Оболонь-4"за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Оболонь-4", посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у Подільському районі м. Києва задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Подільському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку ТОВ "Оболонь-4"з питання правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Житлопобуткомплект М"за період з 01 травня 2007 року по 01 серпня 2007 року, за результатами якої було складено акт № 1171/23-811/31993154 від 22 жовтня 2008 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у заниженні позивачем податку на додану вартість за період з 01 травня 2007 року по 01 серпня 2007 року на суму 398147,38 грн., а саме по періодах: травень 2007 року –253477,38 грн., червень 2007 року –36210,00 грн., липень 2007 року –108460,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Оболонь-4"неправомірно включило до складу податкового кредиту за відповідні періоди податок на додану вартість на загальну суму 398147,38 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Житлопобуткомплект М", оскільки договір на поставку товару № 01-1 від 04 квітня 2007 року та додаткова угода № 1 від 11 травня 2007 року до цього договору, а також податкові накладні № 7 від 05 травня 2007 року, № 9 від 08 травня 2007 року, № 10 від 08 травня 2007 року, № 11 від 10 травня 2007 року, № 12 від 12 травня 2007 року, № 18 від 04 червня 2007 року, № 32 від 04 липня 2007 року, № 33 від 06 липня 2007 року мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

31 жовтня 2008 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі акту прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001592380/0, яким згідно з підпунктом "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначила ТОВ "Оболонь-4" суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 597221,07 грн., з яких 398147,38 грн. –за основним платежем, 199073,69 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 398147,38 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 199073,69 грн. є безпідставним, оскільки висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Житлопобуткомплект М", не підтверджені належними доказами та не мають правового обґрунтування, у зв’язку з чим ТОВ "Оболонь-4" правомірно включило до складу відповідних податкових періодів суму податку на додану вартість 398147,38 грн. згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ "Житлопобуткомплект М", яке на момент виконання господарських операцій було зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності та перебувало на податковому обліку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору на поставку товару № 01-1 від 04 квітня 2007 року (в редакції додаткової угоди № 1 від 11 травня 2007 року) ТОВ "Оболонь-4"(покупець) придбало у ТОВ "Житлопобуткомплект М"(постачальник) товар –цукор-пісок на загальну суму 2388884,20 грн., в т.ч. податок на додану вартість –398147,38 грн.

На виконання умов договору, ТОВ "Житлопобуткомплект М"виписало ТОВ "Оболонь-4"податкові накладні № 7 від 05 травня 2007 року, № 9 від 08 травня 2007 року, № 10 від 08 травня 2007 року, № 11 від 10 травня 2007 року, № 12 від 12 травня 2007 року, № 18 від 04 червня 2007 року, № 32 від 04 липня 2007 року, № 33 від 06 липня 2007 року на загальну суму 2388884,20 грн., в т.ч. податок на додану вартість –398147,38 грн.

ТОВ "Оболонь-4"за отриманий товар розрахувалося з ТОВ "Житлопобуткомплект М"у повному обсязі, що підтверджується виписками банку (арк. справи 70-126).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Житлопобуткомплект М", правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, станом на момент укладення договору та виконання господарських операцій, ТОВ "Житлопобуткомплект М"було юридичною особою у розумінні частини 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"та мало відповідний обсяг цивільної правоздатності у розумінні статті 91 Цивільного кодексу України.

Крім іншого, матеріали справи містять акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 04 червня 2008 року № 80/23-704/31993154 "Про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Оболонь-4"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року"в пункті 2.13 "Інформація про перевірки інших суб’єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків на підтвердження задекларованих ним показників, проведені за період, що перевірявся"якого встановлено, що в ході перевірки отримано 31 травня 2005 року вх. № 10722/10 від ТОВ "Житлопобуткомплект М"матеріали, що підтверджують сплату податків при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ "Оболонь-4"за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Порушень не встановлено.

Поставка цукру підтверджується залізничними накладними (арк. справи 30, 34, 35, 37) та актом приймання сировини за кількістю (арк. справи 31-32).

Факт сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбання підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи, у зв’язку з чим висновок податкової інспекції про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Житлопобуткомплект М", а також про порушення позивачем вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів суму податку на додану вартість 398147,38 грн., а визначення податковим органом ТОВ "Оболонь-4"податкового зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 597221,07 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.