Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2007 року

у справі № АС-53/68-07

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

за участю прокурора Московського району міста Харкова

про визнання частково недійсним акту та податкового повідомлення-рішення, -

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 (далі –позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі –відповідач) про визнання недійсним акту перевірки НОМЕР_1 від 22 березня 2007 року в частині висновків ДПІ у Московському районі м. Харкова про заниження суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 податку на додану вартість в сумі 1264567,00 грн. у результаті включення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-торгівельної фірми "Антрацид"; визнання недійсним в цій же частині податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 000181102/0 від 02 квітня 2007 року та скасування його.

Постановою Господарського суду Харківської області від 13 червня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000181102/0 від 02 квітня 2007 року. В частині визнання недійсним акту перевірки НОМЕР_1 від 22 березня 2007 року провадження у справі закрито. Стягнуто з Державного бюджету на користь приватного підприємця ОСОБА_1 судовий збір –3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2007 року постанову Господарського суду Харківської області від 13 червня 2007 року скасовано в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням № 000181102/0 від 02 квітня 2007 року суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 232832,00 грн. основного платежу та штрафних санкцій у розмірі 634349,00 грн. В задоволенні позовних вимог фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 000181102/0 від 02 квітня 2007 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість (основний платіж) в сумі 232832,00 грн. відмовлено. В іншій частині постанову Господарського суду Харківської області від 13 червня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2007 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Московському районі м. Харкова провела планову документальну перевірки фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт НОМЕР_1 від 23 березня 2007 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 1268698,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було зазначено, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів суму податку на додану вартість 1268698,00 грн. згідно податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-торгівельної фірми "Антрацид", установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого було визнано недійсними рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2005 року у справі № 2-3984/2005р.

02 квітня 2007 року ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001811702/0, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначила позивачу податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1903047,00 грн., у тому числі 1268698,00 грн. –за основним платежем, 634349,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про скасування акту перевірки НОМЕР_1 від 22 березня 2007 року суд виходив з того, що акт перевірки не є актом ненормативного характеру та не створює для позивача певних прав та обов’язків.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням № 000181102/0 від 02 квітня 2007 року суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 232832,00 грн. основного платежу та штрафних санкцій у розмірі 634349,00 грн., виходив з того, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 232832,00 грн. по податковій накладній № 36 від 21 червня 2005 року, оскільки рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2005 року у справі № 2-3984/2005р. було визнано недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ ПТФ "Антрацид". Також суд виходив з того, що суд першої інстанції, скасувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, вийшов за межі позовних вимог.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з акту перевірки, позивач включив до податкового кредиту відповідних податковий періодів суму податку на додану вартість у розмірі 1268696,00 грн. на підставі наступних податкових накладних, отриманих від ТОВ ПТФ "Антрацид", а саме: № 24 від 03 березня 2005 року, № 25 від 22 березня 2005 року, № 49 від 30 серпня 2004 року, № 15 від 14 січня 2005 року, № 26 від 18 квітня 2005 року, № 27 від 26 травня 2005 року, № 28 від 26 травня 2005 року, № 30 від 06 червня 2005 року, № 33 від 09 червня 2005 року, № 36 від 21 червня 2005 року.

Також перевіркою було встановлено, що оплата за поставлений товар, а також попередня оплата за товар позивачем була здійснена у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, перелік яких вказаний у акті перевірки.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2005 року у справі № 2-3984/2005р. (в редакції ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 05 квітня 2006 року) за позовом ДПА у м. Києві до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа –Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання недійсними документів визнано недійсними статут ТОВ ПТФ "Антрацид", зареєстрований Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією за № 10701020000000396 з моменту його реєстрації, тобто з 28 липня 2004 року та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37661799 з моменту його внесення в реєстр платників податку на додану вартість, тобто з 25 серпня 2004 року.

Вказане рішення набрало законної сили 02 липня 2005 року.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва № 6241 від 12 травня 2006 року було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ ПТФ "Антрацид", індивідуальний податковий номер 330583526557, свідоцтво № 37661799, видане 02 серпня 2004 року ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (z0208-00) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно пункту 25.2 вказаного вище Положення (z0208-00) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у випадку ліквідації платника податку датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.

Так, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням № 000181102/0 від 02 квітня 2007 року суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 232832,00 грн. основного платежу належної оцінки вказаним обставинам щодо набрання рішенням місцевого суду законної сили та щодо дати анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не надав.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням №000181102/0 від 02 квітня 2007 року штрафних санкцій у розмірі 634349,00 грн. з огляду на вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог, в мотивувальній частині рішення дійшов висновку про незаконність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за цим же податковим повідомленням-рішенням в розмірі 517933,00 грн.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим (частина 1), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2), обґрунтованим – рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3).

Наведені порушення судом апеляційної інстанції вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №000181102/0 від 02 квітня 2007 року щодо застосування до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 232832,00 грн. основного платежу та 634349,00 грн. штрафних санкцій і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання недійсним акту перевірки НОМЕР_1 від 22 березня 2007 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000181102/0 від 02 квітня 2007 року щодо застосування до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 232832,00 грн. основного платежу та 634349,00 грн. штрафних санкцій скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.