Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Островича С.Е.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2008 року

у справі № А36/78-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апріорі"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Апріорі" (далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі –відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0003662302/0 від 29 листопада 2007 року. Присуджено судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України на користь ТОВ "Апріорі".

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав неповного з’ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та ухвалити нове –про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Апріорі"за період з 01 липня 2005 року по 31 серпня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2092/231/23366293 від 16 листопада 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003662302/0 від 29 листопада 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 73 218,00 грн. (48 812,00 грн. –основний платіж, 24 406,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України від 28 грудня1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат суми сплачених відсотків за використання кредитних коштів у розмірі 195 248,21 грн., що не були використані у фінансово-господарській діяльності ТОВ "Апріорі".

Крім того, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем згідно договору кредитування № 4А870И від 01 березня 2006 року, укладеного з Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", отримано на розрахунковий рахунок кредитні кошти у розмірі 263 570 470,00 грн..

Більшу частку коштів у розмірі 263 530 976,95 грн. сплачено 10 квітня 2006 року як передплату за цінні папери згідно договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вард", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікерогорілчані вироби України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Манітоба", Товариством з обмеженою відповідальністю "Консист", Відкритим акціонерним товариством "Орджонікідзевський ГЗК", Товариством з обмеженою відповідальністю "Марганецький ГЗК".

Зазначені договори були складені 10 квітня 2006 року через посередника –професійного торгівця цінними паперами Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Гамбіт". За отримані від ТОВ ФК "Гамбіт"посередницькі послуги на придбання цінних паперів на суму 263 530 976,95 грн., ТОВ "Апріорі"сплатило ТОВ ФК "Гамбіт"комісійну винагороду у розмірі 39 500,00 грн.

Протягом 12-13 квітня 2006 року позивачем, без участі торговця цінними паперами, посилаючись на зміну коньюктури ринку цінних паперів, укладено додаткові угоди до складених договорів від 10 квітня 2006 року з вищезазначеними продавцями цінних паперів на придбання простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Спецбетон"на загальну суму 26 545,78 грн. та повернення грошових коштів на загальну суму 263 504 431,17 грн.

Отримані грошові кошти були використані для погашення кредиту в сумі 263 504 429,00 грн.

Крім того, позивачем сплачено за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 196 333,82 грн. (в тому числі сума 195 248,21 грн.).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладання кредитного договору з ЗАТ КБ "ПриватБанк"та договорів купівлі-продажу цінних паперів здійснювалось позивачем в межах ведення власної господарської діяльності. Зміна умов вказаних договорів знаходиться в компетенції сторін договорів і відбулась у зв’язку із зміною конюктури ринку. Відсутність порушень з боку ТОВ "Апріорі"своїх обов’язків як покупця у договорах із продавцями цінних паперів, так і позичальника у відносинах з ЗАТ КБ "ПриватБанк" щодо дисципліни сплати сум кредиту та процентів вказують на суттєвість та постійний характер комерційної (господарської) діяльності позивача.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності безпосереднього зв’язку понесених витрат платника податків з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від залучених кредитних коштів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо невикористання позивачем кредитних коштів у власній господарській діяльності, оскільки згідно листа ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК"№22/2320 від 26 грудня 2007 року станом на 10 квітня 2010 року на рахунку у цінних паперах ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК"акцій ВАТ "Укрнафта", що були предметом укладеного між позивачем та його контрагентом договору, не було.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська задовольнити.

Скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2008 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в позові відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .