К-36284/10-С Про оскарження дій та зобов’язання вчинити дії - 01.03.2011 Прийняття

розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 2 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про оскарження дій, зобов’язання вчинити дії,–

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про оскарження дій, зобов’язання вчинити дії.

Постановою Центрально-міського районного суду м.Горлівки від 2 липня 2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. є матір’ю дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та згідно ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", має право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених за цим же Законом та іншими законами України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що розмір отриманої позивачем щомісячної допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік включно суперечить вимогам положень ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"і має обчислюватися у встановленому законом розмірі для дітей віком до 6 років, проте позивачем було пропущено строк звернення до суду, відповідно до вимог ст. 99 КАС України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Виплати допомоги за 2007 рік, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) дію ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"було обмежено.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

Зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік (489-16) , якими обмежується дія ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", а тому з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік (489-16) втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"позивач мала право на виплату допомоги в більшому розмірі.

Таким чином, починаючи з 09.07.2007 по 31.12.2007 при здійсненні виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідач повинен був керуватись зазначеними сумами.

Проте, позивачем було пропущено строк звернення до суду, у відповідності до вимог ст. 99 КАС України, якою передбачено для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1.. подала позовну заяву до суду лише 18.02.2009 з вимогою здійснити перерахунок за 2007 рік, хоча повинна була знати про виплату у 2007році допомоги у розмірі меншому за прожитковий мінімум, так як отримувала цю допомогу у зазначений період і належний її розмір був визначений діючими Законами, зміст яких не є таємною інформацією і доступ до яких не обмежений.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України у суді першої та апеляційної інстанції, жодних доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не було надано.

Що стосується виплати за 2008 рік, то судами вірно встановлено, що відповідно до Розділу 2 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , пункт 23, у Законі України Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) у ст.13 слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування"виключені та частина перша статті 15 викладена в такій редакції:

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".

Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення"викладений у такій редакції:

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року –50%, з 1 січня 2009 року –75%, з 1 січня 2010 року –100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".

Згідно п. 24 закону № 107 (107-17) у Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) статті 40-44 виключені. Таким чином з 01.01.2008 існує норма закону, відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) , функції по виплаті допомоги до догляду за дитиною покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок державного бюджету.

Питання щодо порядку призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" (1751-2001-п) зі змінами внесеними, постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року №57 (57-2008-п) . Відповідно до цієї постанови з 01.01.2008 і застрахованим, і незастрахованим особам допомогу сплачує УПСЗН.

Порушень цієї норми з боку відповідача у 2008 року судами не встановлено, а тому в частині визнання дій УПСЗН щодо виплати щомісячно допомоги по догляду за дитиною у розмірі меншому за прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років протягом 2008 року та стягнення недоотриманих сум, вимоги позивача є безпідставними.

У 2009 році, відповідно до ч.3 ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На момент здійснення виплат допомоги в 2009 році ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"діяла в редакції 2008 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220, 221-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 2 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року залишити без змін.