Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.,

Мороз Л.Л.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.

розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,–

Київський міський центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Київський міський центр зайнятості подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.12.2008 в Деснянському районному центрі зайнятості м. Києва зареєстрований як такий, що шукає роботу, ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення"йому був наданий статус безробітного та згідно ст.ст. 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"йому призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі з 11.12.2008, згідно наказу Деснянського районного центру зайнятості №15038 від 11.12.2008

У зв'язку з отриманням інформації від ДПА України про наявність доходів 16.06.2009 центром зайнятості прийнято рішення №120 про проведення перевірки достовірності документів, які є підставою для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення ОСОБА_1.

24.09.2009 відповідач написав заяву про направлення його на підвищення кваліфікації за програмою "директор по персоналу", у зв'язку з чим 29.09.2009 між центром зайнятості Деснянського району м. Києва та ОСОБА_1. укладено відповідний договір №72052.

Перевіркою встановлено, що відповідач перебував у трудових відносинах з ТОВ "Укрспецвибух"з 16.01.2007 по 31.10.2008 про що свідчить копія наказу від 16.01.2007 №1-Л про покладення на ОСОБА_1. виконання обов'язків директора, копія наказу від 31.10.2008 №7-Л про звільнення та акт №39 від 08.07.2009 Деснянського районного центру зайнятості.

Проте, згідно п. 3 наказу від 31.10.2008 підпис на фінансових звітах та документах покладено на засновника ОСОБА_1.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.07.2009 засновником та керівником ТОВ "Укрспецвибух"є ОСОБА_1.

Відповідач 17.07.2009 надав звіт за власним підписом, про що свідчать розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І півріччя 2009 року.

Отже, в період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_1. був керівником ТОВ "Укрспецвибу", про що не повідомив центр зайнятості.

14.10.2009 відповідач відрахований зі складу слухачів курсів підвищення кваліфікації та знятий з обліку у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю.

Згідно наказу від 20.11.2009 №426 головним бухгалтером центру зайнятості проведено розрахунок незаконно отриманих безробітним ОСОБА_1. матеріальних виплат за період з 11.12.2008 по 26.06.2009 та вартості навчання за період з 29.09.2009 по 13.10.2009 . Сума становить 20 714 грн.

20.112009 надіслало Дикарєву В.С. повідомлення №25-4312 від 20.11.2009 про необхідність повернення незаконно отриманих коштів протягом п'ятнадцяти календарних днів, проте, кошти не були повернуті.

Рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог мотивовані тим, що yаказом № 7-л від 31.10.2008 відповідача було звільнено з посади директора ТОВ "Укрспецвибух"без призначення нового, а тому зміни щодо керівництва товариства не могли бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки державний реєстратор може внести відповідний запис лише за умови внесення нового запису про нового керівника юридичної особи. А тому позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідач звернувся до Деснянського районного центру зайнятості з заявою про надання статуту безробітного з виплатою допомоги по безробіттю 11.12.2008, будучи засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецвибух"і не поставивши про це до відома центр зайнятості.

Проте, 31.10.2008 наказом №7-Л відповідача звільнено з посади директора товариства без призначення нового директора.

Згідно ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, в тому числі, прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі, підписувати договори.

Таким чином, в Єдиному державному реєстрі з моменту державної реєстрації юридичної особи має обов’язково міститися інформація про особу (осіб), уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами. Без цієї інформації державна реєстрація юридичної особи неможлива, як і неможливе виключення таких відомостей з Єдиного державного реєстру. За таких обставин відповідні зміни не могли бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки державний реєстратор може внести відповідний запис лише за умови внесення нового запису про нового керівника юридичної особи.

За відсутності офіційно оформленого на роботу керівника юридичної особи вона має здавати звітність згідно вимог чинного законодавства.

Наказом від 31.10.2008 визначено, що підпис на всіх фінансових звітах та документах покладається на засновника ОСОБА_1., у зв'язку з чим він за своїм підписом здавав звітність до компетентних установ.

В той же час, за період з 11.12.2008 по 13.10.2009, відповідач доходів як на не отримував.

Всі фінансові документи відповідачем підписувалися як засновником, а не директором товариства.

Факт володіння корпоративними правами господарського товариства не може вважатися підприємницькою діяльністю згідно з ч. 2 ст. 167 ГК України, тому позивачем безпідставно віднесено відповідача до зайнятого населення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.