Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Черпіцької Л.Т.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської райдержадміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, третіх осіб - Головного управління Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України. Державного казначейства України, про стягнення щорічної разової грошової допомоги,-

Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. постанова першої інстанції скасована, прийнята нова постанова, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано відповідача донарахувати та вчинити дії по виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, відповідно до вимог ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"у відношенні до мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування". В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є ветераном війни - учасником війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасники бойових дій мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачу було фактично виплачено відповідачем одноразову допомогу, передбачену Законом України № 3551-XII (3551-12) у 2000 році –40 грн., 2001 році –40грн., 2002 році –80 грн., 2003 році –90 грн., 2004 році 120 грн., 2005 році –250 грн., у 2006 році –250 грн., у 2007 році – 280 грн., у 2008 році 310 грн.

Посилання суду апеляційної інстанції на Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (v020p710-04) та Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки ці рішення були прийняті після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2004 та 2007 роки відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов’язання виплатити одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2004 та 2007 роки є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.