Вищий адміністративний суд України у складі:

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Харцизький трубний завод"на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Харцизький трубний завод"до Амвросіївської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, карток відмов, стягнення коштів в сумі 35891,61 грн., -

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2010 року, в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відкрите акціонерне товариство "Харцизький трубний завод"звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача повністю, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту поставки від 8 листопада 2004 року № 534 та додаткових угод до нього, укладеного з іноземним партнером (Італія), позивач подав першому відповідачу для митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, вантажно-митну декларацію ( ВМД) за № 701000002/8/001327 від 27 травня 2008 року для оформлення імпорту вантажу: флюс марки ОР 132.

6 червня 2008 року інспектором митниці була складена та вручена декларанту позивача картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 701000000/2008/000029, з визначенням того, що декларація не може бути прийнята (товари не підлягають митному оформленню) з причин: на підставі статей 265, 273 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) прийнято рішення про неможливість використання першого методу визначення митної вартості та декларанту видане рішення про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) від 6 червня 2008 року № 54. Заявлена митна вартість позивачем складає 78660 євро, визначена митна вартість відповідачем складає 88040,51 євро.

22 серпня 2008 року Амвросіївською митницею була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 701000010/2008/000019, а саме ВМД від 22 серпня 2008 року № 701000002/2008/002116 при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту поставки від 8 листопада 2004 року № 534 та додаткових угод до нього, для оформлення імпорту вантажу: флюс марки ОР 132. Підставою для відмови у митному оформленні визначено, що позивачем до митного оформлення не надано рішення про визначення митної вартості, яке було прийнято за контрактом від 08 листопада 2004 року №534. Митним кодексом України (92-15) , зокрема ст. 266 цього Кодексу, встановлений перелік методів (з першого по шостий) щодо визначення митної вартості товарів та чіткий порядок їх застосування, яким повинен користуватися митний орган. Основним методом при визначенні митної вартості товарів є перший метод. Якщо митний орган не може визначити митну вартість товарів за першим методом, він повинен скористатися другим методом і так далі. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Четвертий та п’ятий методи застосовуються у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, тільки тоді митна вартість визначається за резервним (шостим) методом відповідно до вимог, встановлених ст. 273 Митним кодексом України.

Відповідно до інформації з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків", яка використовувалась посадовими особами митного органу під час митного оформлення у відповідності до ст. 265 Митного кодексу України, товар "флюс"був оформлений по ціні 1,4673418 євро за кілограм, а ціна, за якою позивач оформив товар "флюс", згідно відомостей, заявлених в ДМВ, складає 1,311 євро за кілограм.

Таким чином, було виявлено заниження митної вартості товару, заявленого до митного оформлення підприємством ВАТ"Харцизький трубний завод"та витребувано від позивача додаткових документів в обґрунтування ціни товару.

Позивачем до митного органу були надані калькуляції собівартості від 30 травня та 14 липня 2008 року, прейскуранти на флюс від 30 травня 2008 року та 9 вересня 2008 року. Інших документів перелічених в графі "Для відміток митного органу", витребуваних митницею, не надано.

Однак враховуючи, що судом першої інстанції було проведено судово технічну експертизу, висновком якої встановлено що калькуляції собівартості, прейскуранти на флюс, надані ВАТ"Харцизький трубний завод"викликають сумніви у їх достовірності, та беручи до уваги клопотання Амвросіївської митниці, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок Донецького окружного адміністративного суду та суду апеляційної інстанції про виключення даних письмових доказів з числа доказів.

Пунктом 10 Порядку №1766 (1766-2006-п) визначено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість, повинні базуватися на об’єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України (92-15) .

У зв’язку з ненаданням позивачем витребуваних митним органом додаткових документів, необхідних для перевірки митної вартості, відповідач був позбавлений можливості визначити таку вартість за першими п’ятьма методами, тому колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, щодо правомірності дій Амвросіївської митниці при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів від 06 червня 2008 року №54 та карток відмови від 06 червня 2008 року, від 22 серпня 2008 року та відмові в задоволені позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Харцизький трубний завод"повністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Харцизький трубний завод"відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.