Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області

на постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 22 листопада 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації (далі –УПСЗН Гощанської РДА) Рівненської області про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди,

У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання дій УПСЗН Гощанської РДА Рівненської області протиправними, стягнення матеріальної допомоги у розмірі 1143,28 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн. Зазначив, що проходив строкову військову службу у Збройних Силах України з 15 листопада 2006 року. 10 липня 2007 року наказом Міністерства оборони України від 29 травня 2007 року звільнений у запас. Посилаючись на наявність у нього права на отримання протягом місяця після звільнення зі строкової військової служби матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної зарплати за останнім місцем роботи на підставі п. 3 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", просив стягнути з відповідача суму зазначеної допомоги та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 22 листопада 2007 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПСЗН Гощанської РДА Рівненської області та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 863 грн матеріальної допомоги та 400 грн відшкодування моральної шкоди. Виплату стягнутих на користь позивача коштів постановлено провести за рахунок Державного бюджету.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року постанова Гощанського районного суду від 22 листопада 2007 року скасована в частині стягнення з відповідача 400 грн моральної шкоди та відмовлено в цій частині у задоволенні позовних вимог. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, судами не враховано положення п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" (328-16) , яким передбачено, що витрати, пов’язані з виплатою матеріальної допомоги у 2007 році, здійснюються в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2007 рік на утримання Збройних Сил України. Стверджує також, що суди не врахували положення статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою встановлено, що фінансове забезпечення витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України. Вважає, що відповідного подання військового комісара, яким мали б бути передані необхідні кошти на виплату згаданої матеріальної допомоги, до УПСЗН Гощанської РДА Сумської області не надходило, а порядок виплати такої допомоги Кабінетом Міністрів України не встановлений.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що позивач з 15 листопада 2006 року по 10 липня 2007 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах України і після звільнення в запас згідно наказу Міністерства Оборони України від 29 травня 2007 року № 292 взятий на військовий облік за місцем проживання з 11 липня 2007 року. 17 липня 2007 року позивач звертався до УПСЗН Гощанської районної державної адміністрації із письмовою заявою про виплату матеріальної допомоги у встановлений законом строк.

Відповідачем підтверджено право позивача на отримання матеріальної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім місцем роботи за рахунок коштів державного бюджету. Одночасно позивача повідомлено про відповідний запит до Головного управління ПСЗН облдержадміністрації.

Гощанським об’єднаним військовим комісаріатом на ім’я начальника УПСЗН Гощанської РДА направлено подання про виплату ОСОБА_6 відповідної матеріальної допомоги, але вказана допомога останньому виплачена не була.

Відповідно до ч. 3 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"від 20 грудня 1991 року № 2011, орган праці та соціального захисту населення протягом місяця з дня взяття на військовий облік надає військовослужбовцю при звільненні з військової служби матеріальну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім місцем роботи (для тих, хто працював до призову на строкову військову службу), або в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (для тих, хто не працював) за рахунок державного бюджету.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб"від 03 листопада 2006 року № 328-V (328-16) витрати, пов'язані з реалізацією норм цього Закону у 2007 році, здійснюються в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2007 рік на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів (п. 2 Прикінцевих положень). Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року № 489-V (489-16) зупинено дію ряду законів, що передбачали надання пільг, компенсацій та гарантій, що є складовою конституційного права громадян на соціальний захист та достатній рівень життя кожного (статті 46, 48 Конституції України), але дію статті 8 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачає виплату матеріальної допомоги особам, які звільнилися з військової служби, зупинено не було.

Виходячи із аналізу наведених норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності у позивача права на отримання матеріальної допомоги у розмірі середньомісячної зарплати при звільненні зі строкової військової служби та щодо безпідставності невиплати такої допомоги відповідачем. Крім того, колегія суддів вважає, що апеляційний суд обґрунтовано врахував при вирішенні спору практику Європейського суду з прав людини, що відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (3477-15) є джерелом права. Так, у Рішенні Суду у справі "Кечко проти України"від 08 листопада 2005 року, заява № 63134/00, п. 26, зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Колегія суддів погоджується з висновком судів щодо розміру матеріальної допомоги у сумі 863,75 грн, що визначена відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2005 року № 100 (100-95-п) "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"та з урахуванням довідок Відділу культури і туризму Гощанської РДА Рівенської області від 15 жовтня 2007 року № 22-664-20, від 19 жовтня 2007 року № 22-680-20.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування постанови суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди відповідачем не оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області відхилити.

Постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 22 листопада 2007 року у нескасованій частині та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.