Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Служби безпеки України (далі –Управління СБУ) у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України (далі –ГУ ПФУ) у Вінницькій області про перерахунок пенсії та стягнення різниці недоплаченої суми пенсії,

У лютому 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом. На обґрунтування позовних вимог послався на те, що після звільнення зі служби 20 грудня 2006 року йому Управлінням СБУ у Вінницькій області призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) (далі – Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ). При обчисленні пенсії Управлінням СБУ у Вінницькій області враховано положення ст. 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зокрема, пенсію обчислено з розміру грошового забезпечення усереднено за останні 24 місяці служби та без урахування 50 % доплати від суми пенсії, передбачену підпунктом "а" пункту 3 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (926/96) .

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 квітня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2008 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_6 пенсії за вислугу років виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в розмірі 4503,38 грн та виплатити різницю недоплаченої пенсії починаючи з 21 грудня 2006 року по час набрання постановою суду законної сили.

У касаційній скарзі ГУ ПФУ у Вінницькій області порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що рішення судів постановлені без врахування положень ст. 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", згідно з якою при звільнені у 2006 році для обчислення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга ГУ ПФУ у Вінницькій області підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди виходили з того, що при призначенні і обчисленні пенсії позивачу у грудні 2006 року Управління СБУ у Вінницькій області неправомірно застосувало вимоги Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , а не норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) в редакції від 04 квітня 2006 року.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 з 20 грудня 2006 року звільнений зі служби в органах Служби безпеки України та з 21 грудня 2006 року є пенсіонером і одержує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) , яка йому призначена Управлінням СБУ у Вінницькій області з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою, що визначена за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням без урахування отриманої позивачем під час служби 50-відсоткової доплати від суми пенсії, що передбачена підпунктом "а"пункту 3 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (926/96) .

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України №2262-ХII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(далі - Закон №2262-ХII (2262-12) ) в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , та членам їх сімей обчислювалися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Порядок і розмір обчислення пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) .

У частині 1 статті 40 Закону України від 20 грудня 2005 року №3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік"(далі – Закон №3235-IV (3235-15) ) встановлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою в інтересах справи на службі.

Пунктом 30 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"дію частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"зупинено на 2006 рік. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців"від 04 квітня 2006 року (3591-15) назву Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) викладено в такій редакції: "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також викладено в новій редакції й деякі положення Закону, зокрема статтю 43.

Вказані зміни набули чинності з 29 квітня 2006 року. Текст частини третьої статті 43 Закону змін не зазнав.

Водночас установлений у статті 40 Закону №3235-IV порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців, та вимоги пункту 30 статті 77 цього ж Закону щодо зупинення на 2006 рік дії частини третьої статті 43 Закону №2262-XII не були скасовані, а тому виходячи з засад пріоритету законів над підзаконними актами, яким є постави Кабінету Міністрів України, підлягали застосуванню положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

На думку колегії суддів, суб’єкт владних повноважень, вирішуючи у грудні 2006 року питання про призначення й обчислення пенсії позивачу на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , правильно застосував чинне законодавство з урахуванням вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

З огляду на вкладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково ухвалив рішення про задоволення позову.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2008 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії та стягнення різниці недоплаченої суми пенсії.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.