Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Харченка В.В.

Чалого С.Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року

у справі № А17/334-06

за позовом Закритого акціонерного товариства "Орджонікідзевська автобаза"

до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення

У вересні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Орджонікідзевська автобаза"звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0000782301/0 від 23.08.2006 року.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Орджонікідзевськоа об’єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за результатами якої було складено Акт № 199/23-118 від 10.08.2006 року (далі –Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.1статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), що призвело до заниження товариством податку на додану вартість за жовтень 2004 року у розмірі 93189,42 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення №0000782301/0 від 23.08.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 139784,13 грн., у тому числі 93189,42 грн. основного платежу та 46594,71 грн. штрафних фінансових санкцій.

Як встановлено Актом перевірки, відповідно до податкових накладних № 46 від 30.09.2004 року та № 50 від 17.10.2004 року, виданих позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Орсон", останній придбав у позивача комплекс марганецького гаражу, проте кошти в рахунок оплати придбаних об’єктів нерухомості від нього на адресу позивача не надходили. У зв’язку з чим податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем було здійснено операцію з безоплатної передачі товару, що призвело до заниження у жовтні 2004 року податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 90228,76 грн.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

18.10.2004 року між позивачем (продавець) та фізичною особою ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення. Відповідно до пункту 1 даного договору продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення та обладнання, що знаходяться в АДРЕСА_1 та складаються із залізобетонних боксів для вантажних автомобілів, майданчику для стоянки автомобілів з обладнанням та огородженням. Ціна договору становила 47000,00 грн.

Оплату по даному договору ОСОБА_5 було здійснено у повному обсязі.

Даний продаж нежилого приміщення було здійснено на підставі дозволу податкового органу на реалізацію активів, що перебувають у податковій заставі від 29.09.2004 року, протоколу засідання правління позивача № 4 від 17.08.2004 року та наказу директора товариства № 13 від 19.09.2004 року.

Відповідно до даних звіту з експертної оцінки майна, що належить позивачу і знаходиться в АДРЕСА_1 експертна оцінка вартості об’єктів становить 47000,00 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, податкові накладні №46 від 30.09.2004 року та № 50 від 17.10.2004 року було видано позивачем помилково, оскільки покупцем нежилих приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1 була фізична особа - ОСОБА_5

За вказаних обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення позивачем операції з безоплатної передачі товарів. Сам по собі факт неотримання грошових коштів від ТОВ "Орсон"не може бути підставою для нарахування товариству податкового зобов’язання з податку на додану вартість за умови надходження коштів по договору купівлі-продажу спірного нежилого приміщення від фізичної особи.

Крім того, суди дійшли правильного висновку щодо безпідставного донарахування контролюючим органом податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2960,66 грн. з огляду на те, що попередньою перевіркою позивача було встановлено факт заниження податкового зобов’язання у розмірі 2960,66 грн. Вказана сума з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій була у добровільному порядку сплачена позивачем.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .