К-15313/08-С Про стягнення грошової допомоги - 23.02.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення грошової допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 12 листопада 2007 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2008 року,-

У лютому 2007 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення грошової допомоги.

В заяві зазначала, що займається підприємницькою діяльністю, 1 липня 2005 року була зареєстрована відповідачем як страхувальник з тимчасової втрати працездатності на добровільних засадах. Перший внесок соціального страхування здійснила 14 жовтня 2005 року, після проведення звіту про доходи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 народила дитину, а тому звернулася до відповідача із заявою про виплату допомоги при народженні дитини, матеріальне забезпечення у зв’язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, у виплаті яких останній відмовив.

Вважаючи це порушенням соціальних прав ОСОБА_6 просила визнати відмову відповідача протиправною та зобов’язати провести всі необхідні виплати, пов’язані з вагітністю та пологами у відповідності до Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-III "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) (далі Закон №2240-ІІІ (2240-14) ).

Постановою Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 12 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, оскільки займається підприємницькою діяльністю, 1 липня 2005 року була зареєстрована як страхувальник у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

До настання страхового випадку, а саме народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивачка не здійснювала сплату щомісячних страхових внесків.

Відмовляючи у позові про стягнення грошової допомоги суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що спірні виплати підлягають виплаті у випадку здійснення особою сплати страхових внесків, в порядку встановленому законодавством.

Так, частиною 1 статті 6 Закону № 2240-III визначено вичерпний перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням і до таких відносяться особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) па підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, а також члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Частиною 3 статті 6 вищезазначеного закону визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону (2240-14) за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

У відповідності до пункту 11 Порядку страхування осіб на добровільних засадах за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 2 червня 2005 року №62 (v0062598-05) особи, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на добровільних засадах, сплачують (перераховують) страхові внески з дня реєстрації у робочих органах Фонду в розмірі, встановленому чинним законодавством України. При цьому перерахування страхових внесків здійснюється щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому був отриманий дохід.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку і тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються добровільно застрахованою особою з суми оподатковуваного доходу (прибутку) в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється законодавством України, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Суди правильно виходили з того, що підстав для призначення і виплати ОСОБА_6 допомоги по вагітності та пологах немає, оскільки вона у встановленому законом порядку не здійснювала сплату внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Висновки судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 12 листопада 2007 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2008 року - без змін.