Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Парадюка А. І.,

за участю: представника позивача –Шапіро С. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парсенон" до Гурзуфської селищної ради про визнання недійсним рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парсенон" звернулось з позовом до Гурзуфської селищної ради, відповідно до уточнених вимог якого просило визнати рішення 11 сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради від 02 лютого 2007 року № 38 недійсним, спонукати Гурзуфську селишну раду затвердити оцінку і дозволити викуп ТОВ "Парсенон"земельної ділянки, площею 6 га, кадастровий номер 011194800:01:003:0107, розташовану за адресою: смт Гурзуф, вул. Ялтинська, в районі бувшої бази БМУ-627.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, прокурор звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 16 липня 2004 року між Гурзуфською селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Парсенон"(орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за змістом п. п. 1.1., 2.1. якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, площею 6 га, із земель Гурзуфської селищної ради, розташованої за адресою: смт Гурзуф, вул. Ялтинська, кадастровий номер 011194800:01:003:0107.

11 березня 2005 року позивачем отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно –будівлю охорони, загальною площею 20,3 м2.

Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка орендується позивачем відповідно до договору від 19 липня 2004 року.

1 лютого 2005 року ТОВ "Парфенон"направив лист до Гурзуфської селищної ради з проханням затвердити грошову оцінку земельної ділянки, площею 6 га, розташованої за адресою: смт Гурзуф, вул. Ялтинська, - і дозволити її викупити.

Рішенням 11 сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради від 02 лютого 2007 року № 38 відмовлено ТОВ "Парсенон"в затвердженні грошової оцінки і викупі земельної ділянки, площею 6 га, розташованого за адресою: смт Гурзуф, вул. Ялтинська.

Рішення мотивоване тим, що об’єкт власності - будинок охорони, який належить ТОВ "Парсенон", не відноситься до об’єктів рекреаційного призначення, а площа орендованої ділянки не відповідає її цільовому призначенню і площі об’єкта власності.

Не погоджуючись з цим рішенням, Товариство звернулось з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених вимог.

При цьому суди виходили з того, що у власності позивача знаходиться нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, тому відповідно до ст. 127 Земельного кодексу України позивач має право на передачу у власність цієї ділянки шляхом викупу.

З висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до частини 2 статті 127 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Законодавством України не встановлено, яким чином визначається вказаний у статті 127 Земельного кодексу України розмір земельної ділянки.

Між тим, відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Із системного аналізу наведених норм цивільного та земельного законодавства колегія суддів приходить до висновку, що продаж земельних ділянок комунальної власності здійснюється шляхом викупу земельної ділянки, на якій розташовані об’єкти нерухомого майна. При цьому викупу підлягає та частина земельної ділянки, на якій розміщений об’єкт нерухомості, і та частина земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Судами встановлено, що розмір об’єкту нерухомого майна позивача складає 20,3 м2, при цьому позивач просить продати шляхом викупу земельну ділянку, площею 60000 м2.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції приходить до висновку, що підстави для продажу ТОВ "Парфенон"земельної ділянки, площею 60000 м2, шляхом викупу відсутні.

Згідно з пунктом а) частини 5 статті 128 Земельного кодексу України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки.

За таких підстав рішення 11 сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради від 02 лютого 2007 року № 38 про відмову у викупі земельної ділянки є законним.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.