Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Цуркана М.І., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2009 року у справі № 2-12/13216.1-2007А за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми, -

У жовтні 2006 року управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим звернулося в суд з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача 901,36 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований як платник збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. 07.02.2006 р., відповідач надав до управління Пенсійного фонду розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік відповідно до якого нарахував суму страхових внесків, що підлягає сплаті за 2005 р. у розмірі 1153,28 грн., але сплатив тільки 251,92 грн. Таким чином, не сплаченою станом на 01.10.2006 р. залишилася сума у розмірі 901,36 грн.

Справа № К-18452/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 був зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця Кіровською рай державною адміністрацією, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Також фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Феодосії в якості платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії був наданий розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік, згідно яким було нараховано 1153,28 грн. внесків, з яких відповідачем було сплачено 251,92 грн. авансових сум.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосії 06.04.2006 р. на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу на суму 901,36 грн.

Згідно акту звірки між позивачем та відповідачем станом на 01.01.2007 р. узгоджена заборгованість позивача у сумі 901,36 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що сплата фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування авансових платежів, не звільняє його від сплати страхових внесків у розмірі 32% відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (z0064-04) суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції (z0064-04) , вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимоги про сплату недоїмки в тому числі, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмки зі сплати страхових внесків.

Відповідач не надав судам доказів відсутності за ним заборгованості зі сплати страхових внесків.

Згідно ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 9 липня 2003 року № 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом (1058-15) , або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом (1058-15) визначаються: принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-IV передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (1058-15) ; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від сплати.

Аналізуючи наведені правові норми, суди дійшли вірного висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.

ОСОБА_1 одержує пенсію по інвалідності, однак він не втрачає статус застрахованої особи, відповідно до ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", припинення участі в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, так як згідно з вказаним вище, будучи суб’єктом підприємницької діяльності, набуває цей статус з інших підстав.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Статтею 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 901,36 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення —без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні, а касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення як необґрунтована та безпідставна.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.