К-39669/10-С Про скасування постанови та визнання дій незаконними - 17.02.2011 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про скасування постанови та визнання дій незаконними за касаційною скаргою Акціонерного банку "Діамант"на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року,

Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Дячок С.В. від 22 липня 2010 року № 20403044 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4412, виданого 12 липня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр - ОСОБА_8 про звернення стягнення на нежиле приміщення, а саме: приміщення магазину загальною площею 525,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_6, на рахунок коштів, отриманих від реалізації нежилого приміщення задовольнити вимоги Акціонерного банку "Діамант"в сумі 3 715 620,64 грн.

Вказаною постановою також накладено арешт на приміщення магазину у межах звернення стягнення та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику у межах суми боргу.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Дячок С.В. порушені вимоги Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , а саме: не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу ОСОБА_6, складено акт опису й арешту майна без виходу на місце розташування об’єкту, не дотримано порядку надання боржнику строку для добровільного виконання виконавчого напису.

Також Позивач зазначає, що виконавчий напис не відповідає обов’язковим вимогам до виконавчого документу, які визначені ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача щодо невідповідності виконавчого напису нотаріуса вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження"від 21.04.1999 року не відповідають дійсності, оскільки вказаний документ (виконавчий надпис), містить в собі всі вимоги, вказані у наведеній нормі права, які також були вказані у відповідній постанові державного виконавця при відкритті виконавчого провадження від 22.07.2010 року № 20403044.

Суд першої інстанції також встановив, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2010 року № 20403044 відповідачем у відповідності до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження"встановлено позивачу строк для добровільного виконання виконавчого напису: на протязі сімох днів з моменту отримання даної постанови.

Позивачем було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження 03 вересня 2010 року. Судом також встановлено, що за вказаний період з моменту відкриття виконавчого провадження та до отримання боржником копії постанови виконавчі дії відповідачем не проводились.

Суд також не погодився із посиланням Позивача щодо порушення державним виконавцем способу та порядку виконання виконавчого напису, а саме в частині визначення майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги стягувача, а саме накладення арешту на все майно Позивача.

Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував посиланням п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження"відповідно до якої виконавчий напис є виконавчим документом, який підлягає виконанню у спосіб встановлений Законом для виконання таких виконавчих документів.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилучені та примусовій реалізації.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження"арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження.

Аналізуючи постанову про відкриття виконавчого провадження, суд зробив висновок, що арешт було накладено виключно на майно, на яке звертається стягнення, а саме: на приміщення магазину загальною площею 525,2 кв.м., що знаходиться за адресою Київська обл.. м. Бровари вул.. Київська 288.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд, аналізуючи встановлені по справі обставини та відповідні ним правовідносини посилався на те, що виконавче провадження відповідачем було відкрито на підставі документу, який не відповідає закону, зокрема у спірному виконавчому написі нотаріуса не вказано дата набрання ним чинності, а тому вважав, що вказана постанова державного виконавця підлягає скасуванню.

Визнаючи неправомірними дії державного виконавця, суд апеляційної інстанції посилався на порушення ним норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , зокрема щодо встановлення строку для добровільного виконання рішення, несвоєчасного отримання документів виконавчого провадження та проведення арешту майна.

Проте з цими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитися з наступних підстав.

Визнаючи виконавчий напис таким, що не відповідає вимогам закону, суд апеляційної інстанції правильно посилався на вимоги ст. 87, 89 Закону України "Про нотаріат"проте висновок, що у виконавчому написі нотаріусу не вказана дата набрання ним чинності не відповідає вимогам вказаних норм права, оскільки вони не містять в собі вимог щодо дати набрання чинності виконавчого напису.

Вимоги щодо вказівки у виконавчому документі дати набрання рішенням чинності містяться в ст.. 19 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) . Вказана норма є загальною нормою для всіх виконавчих документів. Проте в даному випадку при оцінці виконавчого документу необхідно керуватися спеціальною нормою щодо вчинення нотаріусом виконавчого напису, передбаченою ст. 89 Закону України "Про нотаріат".

Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до вказаних правовідносин, тому слід зазначити, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам по справі та правильно застосовані норми матеріального права.

Слід погодитися також із висновками суду першої інстанції, що з боку державної виконавчої служби вжито всіх необхідних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) та створено всі необхідні умови для своєчасного, повного та добровільного виконання боржником виконавчого напису нотаріусу, а тому заява позивача, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2010 року № 20403044 не відповідає вимогам чинного законодавства є необґрунтованою, а отже дії державного виконавця є правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до вимог ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст..220, 221, 223, 231 КАС України (2747-15) ,

Касаційну скаргу Акціонерного банку "Діамант"задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року –скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року –залишити в силі.