К-5447/08-С Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 16.02.2011 Прийняття

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19.09.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2008, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000330802/2 від 07.06.2007. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. державного мита. В решті позову відмовлено.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у позові повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Спірні податкові повідомленні-рішення про визначення платежу з частини прибутку та штрафних (фінансових) санкцій прийняті на підставі акту перевірки від 21.03.2007 № 118/08-02/0022226, яким зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 67 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік"від 20.12.2005 № 3235-ІV та вимог "Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 678 (678-2006-п) , в результаті чого позивачем не нараховано та не сплачено до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку за 2006 рік на загальну суму 1157258 грн.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення про визначення позивачеві частини прибутку (доходу), суд першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ВАТ "Запорізький абразивний комбінат"є відкритим акціонерним товариством створеним у процесі приватизації, яке не підпадає під категорію підприємств, визначених у п.п. 3 п. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому, стаття 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"не може бути підставою для покладення на позивача обов’язку щодо сплати до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) –дивідендів, як виду податку на прибуток. Винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) є безпідставним. З посиланням на ч. 6 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства"та ст. 159 Цивільного кодексу України, суд виходив з того, що прийняття рішення про строк і порядок виплати частини прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів ВАТ і приймаючи рішення про його виплату необхідно також прийняти рішення про виплату дивідендів іншим акціонерам.

Суд касаційної інстанції, погоджуючись із судами попередніх інстанцій стосовно відсутності у позивача обов’язку зі сплати до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) –дивідендів, як виду податку на прибуток, не може погодися з позицією судів щодо відсутності у позивача обов’язку виконувати вимоги ст. 67 Закону України "Про державний бюджету України на 2006 рік"та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 678 (678-2006-п) щодо сплати до загального фонду Державного бюджету України відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді.

Статтею 67 Закону України "Про Державний бюджету України на 2006 рік"від 20.12.2005 № 3235-IV, серед іншого, установлено, що господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини.

Положення статті 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"не визнані неконституційними, а тому були обов’язковими до виконання зазначеними у них господарськими організаціями.

Таким чином, на ВАТ Запорізький абразивний комбінат", як на акціонерну компанію у статутному фонді якої державі належить частка (акції, паї), поширювалися вимоги ст. 67 Закону України "Про Державний бюджету України на 2006 рік"щодо сплати частини прибутку до загального фонду державного бюджету.

Суд касаційної інстанції зазначає про помилковість визначення податковим органом такого внеску, як частина прибутку (доходу), що мала сплачуватися до загального фонду Державного бюджету акціонерною компанією, у статутному фонді якої державі належать частки (акції, паї), яким є підприємство позивача, у якості податкового зобов’язання у порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) , який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

У податкового органу не було правових підстав вважати суму вказаних внесків податковим зобов’язанням, та, відповідно, визначати таку суму, застосовуючи положення п.п. "б"п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, та визначати позивачеві штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону, оскільки у складі переліку загальнодержавних податків та зборів, встановленого ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування"від 25.06.1991 р. № 1251-XII, викладеного Законом України від 18.02.1997 р. №77/97-ВР (77/97-ВР) в новій редакції (із змінами та доповненнями, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутній такий платіж, як частина прибутку (дивіденди), що сплачуються до бюджету таким суб’єктом господарювання, як акціонерне товариство у статутному фонді якого є державна частка.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону (пункт 3 частини першої статті 14 в редакції Закону України від 24.12.2002 р. № 349-IV (349-15) ) прирівняними до податку на прибуток є зобов’язання зі сплати до бюджету дивідендів лише державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, яким не було підприємство.

Дотримання при сплаті даних відрахувань строків, встановлених для сплати податку на прибуток, є обов’язком позивача визначеним п. 7 "Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 678 (678-2006-п) .

Вказаний порядок розроблений на виконання статті 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"і його приписи щодо сплати платежу у строки, визначені для сплати податку на прибуток, не прирівнюють такий платіж до податку, збору (обов’язкового платежу), що встановлюються виключно законами про оподаткування.

Таким чином, виплати мали бути здійснені на виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , а не в наслідок рішень емітента корпоративних прав, про які йдеться у п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", і виплати на виконання вимог цього ж Закону (334/94-ВР) не можуть ототожнюватися з дивідендами, поняття яких визначається п.1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За таких обставин, необхідно визнати правомірним визначення позивачеві контролюючим органом до сплати до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах, що передбачено ст. 67 Закону України "Про Державний бюджету України на 2006 рік". Визначення ж такого платежу у якості податкового зобов’язання на підставі п.п. "б"п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону є неправомірним, у зв’язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення частково незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити останні, визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000330802/2 від 07.06.2007, прийняте за наслідками адміністративного оскарження, в частині визначення платежу з частини прибутку податковим зобов’язанням та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 19.09.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2008 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини постанови Господарського суду Запорізької області від 19.09.2007 у такій редакції:

"Податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 07.06.2007 № 0000330802/2 в частині визначення Відкритому акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат"основного платежу з частини прибутку у сумі 1157258 грн. податковим зобов’язанням та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 335882 грн. визнати недійсним".

В решті постанову Господарського суду Запорізької області від 19.09.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2008 залишити без змін. постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .