Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. –головуючий,

Кобилянського М.Г.,

Стародуба О.П.,

Тракало В.В.,

Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Кармазін О.Ю.,

з участю представника Міністерства внутрішніх справ України

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерство внутрішніх справ України на постанову Франківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"про виплату страхового відшкодування,

У липні 2006 року ОСОБА_6 звернувся в суд з вказаним позовом й зазначав, що 17 квітня 2003 року йому встановлено третю групу інвалідності у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Відповідно до Закону України "Про міліцію" (565-12) після звільнення зі служби має бути виплачена одноразова грошова допомога в розмірі трирічного грошового утримання за останньою посадою перед звільненням.

У зв’язку з виплатою відповідачами під час слухання справи частини страхового відшкодування, позивач уточнив позовні вимоги. Зазначав, що у зв’язку з виключенням з місячного грошового утримання надбавки за таємність у розмірі 10 відсотків від посадового окладу його розмір і, відповідно, сума страхової виплати зменшилися.

Просив визнати неправомірними дії щодо внесення змін у довідку про місячне грошове утримання без врахування надбавки за таємність та зобов’язати виплатити недоплачену частину страхової суми в розмірі 540 грн.

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Міністерство внутрішніх справ України просило скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові. Зазначав, що судами не прийнято до уваги, що надбавка за таємність є додатковим видом грошового забезпечення, не є обов’язковим для нарахування та виплати, а тому не має включатися у довідку на виплату страхової суми

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 грудня 2002 року ОСОБА_6 звільнено з органів внутрішніх справ у зв’язку з виходом на пенсію.

17 квітня 2003 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, пов’язаної з виконанням службових обов’язків.

19 червня 2006 року позивач звернувся до Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"з заявою про виплату страхової суми в розмірі трирічного грошового утримання та надав довідку про місячне грошове утримання від 15 червня 2006 року, яке відповідно становить 771 грн. та складається з посадового окладу, окладу за спеціальне звання, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за таємність та середньомісячної надбавки.

У подальшому спірну надбавку за таємність було виключено з довідки та зменшено розмір місячного грошового утримання до 756 грн.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що надбавка за роботу в умовах режимних обмежень мала постійних характер, виплачувалась позивачу щомісячно впродовж останніх п’яти років і була невід’ємною складовою його заробітної плати, а тому підстав для її невключення до грошового утримання для виплати страхової суми не встановлено.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 23 Закону України "Про міліцію"регулює питання державного страхування та відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва працівника міліції.

Відповідно до частини шостої вказаної статті Закону (565-12) у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року № 59 (59-91-п) затверджено "Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України". Пунктом другим Положення (59-91-п) передбачено, що страховик виплачує страхові суми у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби (роботи), але не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби (роботи) чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків: інвалідові ІІI групи - в розмірі трирічного грошового утримання. Виплата страхових сум здійснюється з розрахунку грошового утримання, передбаченого чинним законодавством за останньою посадою на день виплати страхової суми.

Позивач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ з посади начальника чергової частини Залізничного районного відділу Львівського міського управління Міністерства внутрішніх справ України у грудні 2002 року.

Відповідно до виданої 15 червня 2006 року довідки про місячне утримання, її розмір на день виплати страхової суми становив 771 грн. з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував у період проходження служби, зокрема і 10-відсоткову надбавку за таємність, і відповідач незаконно виключив її.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 160, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.