Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Костенка М.І.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача Бодак Л.М., Новицька В.Ю.

відповідача -1 не з’явився.

відповідача -2 не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Ялта

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009

у справі № 2-а-868/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак-омега"

до 1) Державної податкової інспекції у м.Ялта, 2) Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

про стягнення 2473369 грн. та зобов’язання забезпечити виконання судового рішення, -

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2008 позов ТОВ "Зодіак-омега"задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОВ "Зодіак-омега" 2473369,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, листопад 2006 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009, з врахуванням ухвали від 29.09.2010 про виправлення описки, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2008 змінено, стягнуто з Державного бюджету України, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим за кодом класифікації доходів бюджету 140102500 "Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами"на користь ТОВ "Зодіак-омега"1286224,25 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2006 року.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального права, а саме, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів

(послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за період жовтень-листопад 2006 року подано до ДПІ у м.Ялта податкові декларації з ПДВ разом із розрахунками сум бюджетного відшкодування і заявами про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ в загальні сумі 2473369,00 грн., у т.ч. за жовтень 2006 року –1266483,00 грн., за листопад 2006 року –1206886,00 грн.

Відповідачем на виконання підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"проведено позапланові виїзні документальні перевірки з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за період жовтень-листопад 2006 року, за результатами яких складено довідки №5 вих.№1493/10/23-4 від 31.01.2007 та №б/н вих..№2516/10/23-4 від 14.02.2007, які відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 (z0925-05) , зареєстрованого в МЮ України 25.08.2005 за №925/11205, є доказом відсутності порушень позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства при розрахунку бюджетного відшкодування.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з Державного бюджету України.

Разом з тим, враховуючи, що на день розгляду справи, згідно уточненого розрахунку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, невідшкодована позивачу сума податку на додану вартість становить 1286224,25 грн., правильним є рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову у зазначеному розмірі.

Доводи касаційної скарги правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.