Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 року

та постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2008 року

по справі № 2-а-6749 2008 рік (№ 22-а-27200/08)

за позовом ОСОБА_5

до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області

про зобов’язання провести перерахунок пенсії, -

В квітні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з встановленої ст. 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" мінімальної заробітної плати в розмірі 440 грн. з 01.07.2007р.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 року позов задоволено частково; зобов’язано відповідача провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_5 згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 09.07.2007р., встановивши ї на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно, а з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. –з розрахунку 460 грн. щомісячно; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 62 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_5 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві як непрацюючий пенсіонер, зареєстрований та постійно проживає в м. Білій Церкві, яке віднесене згідно постанови КМУ від 23.07.1991р. за №106 (106а-91-п) до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (106а-91-п) місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

Дію вказаної норми зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V (489-16) .

Зупинення дії абзацу другого частини першої статті 39, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій, що з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, є правильним.

Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області щомісяця здійснювалась передбачена цією статтею виплата у розмірах (5,20 грн.), визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

Таким чином правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій відповідача щодо виплати доплати до пенсії у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

При цьому, ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 року та постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2008 року по справі № 2-а-6749 2008 рік (№ 22-а-27200/08) залишити без змін.

Справу № 2-а-6749 2008 рік (№ 22-а-27200/08) повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 –2442, ч. 5 ст. 254 КАС України.