Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Калузької об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 року

по справі №2-а-74/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до Калузької об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області,

за участю Прокуратури Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У грудні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" звернулось до суду з позовною заявою до Калузької об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003282304/0 від 20.11.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2008 року в позові відмовлено з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено та визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів безпідставності його прийняття.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведеною відповідачем позаплановою виїзною документальною перевіркою заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2007 року встановлено порушення пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 пп. 7.8.1 ст. 7, п. 10.6 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), абзацу "ї"пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон №2181-III (2181-14) ) та "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (z0250-97) , у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року № 213 "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" (z0702-05) .

В результаті відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003282304/0 від 20.11.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 3016087,00 грн.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило визначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду стосовного того, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність зменшеного ним бюджетного відшкодування за вересень 2007 року, оскільки розмір бюджетного відшкодування даного звітного періоду являє собою частину від'ємного значення, яка склалася за попередні податкові періоди, і залежить від фактичної сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах. Факт правомірності формування податкового кредиту підтверджується актом перевірки та відповідачем не заперечується.

Крім того, Вищий адміністративний суд України додатково зазначає, що Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI (107-17) внесено зміни в підпункт "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону №168/97, що усуває можливість неоднозначного тлумачення зміненого підпункту в подальшому.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, з урахуванням вимог ст. 224 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Калузької об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 року по справі №2-а-74/08 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.