Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2009 року

по справі № 2а-40734/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс СК"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

за участю Прокурора Червонозаводського району м. Харкова

про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс СК" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2009 року, позов задоволено повністю та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000732310 від 04.03.09 р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 2188868,00грн. з огляду на правомірність заявлених вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 року змінено постанову суду першої інстанції в частині підстав та мотивів задоволення позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що судові рішення було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскарженого рішення є акт перевірки спортивного залу СК "Тетра", що належить ТОВ "Едельвейс СК", з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявністю торгових патентів та ліцензій.

Як вказано в акті перевірки та встановлено рішеннями судів попередніх інстанцій, в процесі перевірки були виявлені порушення вимог п. 1, п. 2, п. 9, п. 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), пов’язані з тим, що підприємство не забезпечило щоденне друкування фіскального звітного чеку Z - звіту 27.01.09 p.; допустило невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, в розмірі 6683,0 грн.; не провело розрахункові операцій через РРО за період з 22.09.08 р. по 11.02.09 р. на загальну суму 437773,6 грн., розрахункові документи не роздруковувались та не видавались.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, згідно спірного рішення, застосування штрафних санкцій проведено у зв’язку з порушенням позивачем вимог п. 1, п. 2, п. 9 та п. 13 ст. 3 Закон № 265/95-ВР.

Дані норми встановлюють, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно акту перевірки, перевіряючими було зафіксовано використання позивачем РРО s FR"353 ОТ, заводський № ДО 0601073, зареєстрований в ДПІ Червонозаводського району м. Харкова, поставлений на облік в ДПІ Дзержинського району м. Харкова та переведеним у фіскальний режим роботи. Опломбування РРО проведено 22.04.08 р. і забезпечена цілісність пломб.

Також в акті зазначено, що розрахункова операція про продаж клубної картки "Люкс" вартістю 14520,0 грн. проведена із застосуванням РРО на повну суму продажу із роздрукуванням відповідного розрахункового документу.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, спростовуються даними акту перевірки, про що обґрунтовано зазначено апеляційним судом.

Також в ході перевірки були виявлені факти незабезпечення 27.01.09 p. друкування фіскального звітного чеку Z-звіту. Проте ні в акті перевірки, ні в подальших документах, оформлених перевіряючими, не вказано яким чином дане порушення було встановлено, в яких документах відображено.

Також відповідачем було вказано на непроведення розрахункових операцій через РРО за період з 22.09.08 р. по 11.02.09 р. на загальну суму 437773,6 грн. та про те, що розрахункові документи не роздруковувались та не видавались. Але, як встановлено апеляційним адміністративним судом, в акті не вказано яким чином дані порушення були встановлені, як було з’ясовано те, що комусь з покупців (отримувачів послуг) не були видані розрахункові документи.

Відповідач вважає, що позивач, при проведенні розрахункових операцій у безготівковій формі через POS-термінал, був зобов’язаний проводити їх через РРО із роздрукуванням відповідних розрахункових документів. Проте, як установлено апеляційним адміністративним судом, в акті перевірки відсутні відомості про наявність у позивача POS-терміналу, проведення розрахункових операцій при отриманні коштів від споживачів за надані послуги із застосуванням розрахункових карток Visa, MasterCart та інших аналогічних платіжних документів.

Оскільки застосування штрафних санкцій здійснюється виключно в разі виявлення порушень законодавства з дотриманням відповідного порядку встановлення та відображення цих порушень, судом апеляційної інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що рішення про застосування штрафних санкцій було прийняте відповідачем на припущеннях про наявність порушень, які не були зафіксовані в акті перевірки, та за фактами, що встановлювалися за межами наданих перевіряючим повноважень, тобто всупереч приписам ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, зокрема, перевіряють чи прийнятті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З урахуванням викладеного, судова колегія приймає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність факту порушення позивачем законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, а відтак і щодо незаконності оспорюваного рішення про застосування штрафних санкцій. Судова колегія зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції, прийнята при правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги стосуються тільки підстав та мотивів задоволення позову постановою суду першої інстанції, однак постанову Харківського окружного адміністративного суду було змінено апеляційним судом саме в частині цих підстав та мотивів задоволення позову. Отже, висновки суду апеляційної інстанції не спростовуються доводами, викладеними у касаційній скарзі.

Щодо твердження відповідача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 224 КАС України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 року залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.