К-13968/09-С Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 15.02.2011 Прийняття

У лютому 2008 року Відкрите акціонерне товариство "АВТРАМАТ" звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.01.2008р. № 0000010840/0 та № 0000020840/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 року у даній справі позов задоволено та визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.01.2008 року та 16.01.2008 року відповідачем проведені документальні невиїзні (камеральні) перевірки ВАТ "АВТРАМАТ" з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень, листопад 2007 року.

За результатами перевірок складені відповідні акти, згідно висновків яких встановлені порушення позивачем п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а саме: завищення ВАТ "АВТРАМАТ" суми податкового кредиту у жовтні 2007 року на суму 3822грн. та у листопаді 2007 року на суму 3944грн. за рахунок визначення обсягів реалізації по операціям, які звільнені від оподаткування.

В результаті податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000010840/0 від 26.01.2008 року, № 0000020840/0 від 26.01.2008 року, якими, відповідно до п.п. 7.7.7 "б" п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, з посиланням на порушення позивачем пп.7.4.3 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 цього Закону, позивачу зменшено бюджетне відшкодування за жовтень 2007 року на 3822,00 грн. та за листопад 2007 року на 3944,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення право платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, правильними є висновки судів, що при настанні першої з наведених подій у позивача виникає право на податковий кредит.

Враховуючи наведене, а також норми п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит обчислюється платником в податковому періоді, на який припадає придбання (виготовлення) товарів (послуг), в залежності від мети його придбання.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно копії наказу про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику ВАТ "Автрамат"№ 1 від 04.01.2005 р., який діяв в 2007 році, згідно п. 2.11 наказу № 1 від 09.01.2007 р., розрахунок браку здійснюється на ВАТ "Автрамат" по фактичним витратам, тобто оприбуткування металобрухту, що утворився внаслідок списання зношеного обладнання, інструменту або як відходи виробництва, здійснюється в момент його фактичного утворення, а не в момент придбання товарів (послуг).

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що під час обчислення податкового кредиту при придбанні товарів ВАТ "Автрамат" не володіє інформацією щодо частки утворюваного в подальшому металобрухту.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, не надав доказів того, що позивач в момент обчислення податкового кредиту за звітний період придбання товарів (послуг), частково використаних в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, допустив порушення норм законодавства та завищення сум податкового кредиту та не навів норму Закону (168/97-ВР) , якою б встановлювався порядок та спосіб здійсненого відповідачем у спірних правовідносинах розрахунку обчислення коефіцієнту частки оподатковуваних операцій в загальному обсязі продажу в звітному періоді.

З огляду на те, що при проведенні перевірки податковим органом обчислено лише коефіцієнт оподатковуваних операцій певного звітного періоду без з’ясування, чи існувала умова для застосування п.п. 7.4.3 (часткове використання придбаного товару), без визначення суми податкового кредиту, сформованого при придбанні цього товару, та з помилковим обрахуванням частки використання цього товару в оподаткованих операціях, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання відповідача на порушення ВАТ "АВТРАМАТ" на п.7.4.3 ст.7, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР є помилковими та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2008 року по справі №2а-3094/08 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.