Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 березня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми,

У січні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення. Позивач зазначав, що відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи' (796-12) як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 3 групи має право на отримання щорічно допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Проте відповідач в порушення вимог цього Закону у 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роках виплатив зазначену допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною заробітною платою, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 3686 грн, яку просив стягнути з відповідача на його користь.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 26 березня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 3686 грн в користь ОСОБА_6

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року скасовано постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 березня 2008 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести нарахування та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_6 як евакуйованому із зони відчуження у 1986 році за 2004, 2005, 2007 роки в сумі 2636 грн. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суди не врахували вимоги Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) , згідно з якими відбувалася виплата допомоги на оздоровлення позивачу. Звертає увагу на те, що суди не застосували положення статей 99, 100 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що позивач є особою, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи.

Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам війни 3 групи –4 мінімальних заробітних плат.

Апеляційний суд правильно вважав, що позовні вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають оскільки позивач отримав допомогу на оздоровлення у 2006 році з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , положення якого не визнавались неконституційними, а тому протягом 2006 року були діючими.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у липні 2007 році позивач отримав допомогу на оздоровлення з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) у розмірі 75 грн.

Положення статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виплату допомоги на оздоровлення здійснено позивачу 19 липня 2007 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин, суди правильно вважали, що позивач має право на перерахунок допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Що стосується вимог про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 роки, слід зазначити наступне.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України (2747-15) та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 99 КАС України в редакції чинній на час розгляду справи).

Згідно з частиною першою статті 100 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи видно, що відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, крім іншого, з підстав пропуску строку звернення до суду.

Суд першої інстанції вважав, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки він переривався при частковому виконанні відповідачем свого обов’язку. Проте такий висновок є безпідставним.

Позивач дізнався про порушення свого права у 2004 році під час здійснення виплати на оздоровлення –11 лютого 2004 року, у 2005 році –14 квітня 2005 року, а до суду з позовом звернувся у січні 2008 року, що свідчить про пропущення річного строку звернення до суду без поважних причин.

Враховуючи викладене, пропущення строку звернення до суду з вимогою про виплату сум недонарахованої допомоги за 2004, 2005 роки, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Задовольняючи позовні вимоги за 2004, 2005 та 2007 роки, суд апеляційної інстанції визначив загальний розмір допомоги за ці роки.

Відповідно до частини першої статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

На підставі наведеного, рішення суду апеляційної інстанцій підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог за 2007 рік.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Змінити постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Зобов’язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у відповідності до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.