Колегія судді Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів –Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Калашнікової О.І., Черпіцької Л.Т., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про зобов"язання вчинити дії по перерахунку доплат згідно з положеннями ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", -

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 р. частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про зобов’язання вчинити дії по перерахунку доплат згідно з положеннями ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, відмовити в задоволенні позову. Скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

Основні положення щодо реалізації, зокрема, конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII (796-12) . Цим Законом (796-12) передбачено компенсації, пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій та їх розміри, зокрема щомісячна грошова допомога громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, визначена статтею 37 Закону, доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні безумовного (обов'язкового) відселення передбачені ст.. 39 Закону України.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції, що вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна заробітна плата. Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум –вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

При застосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , судам слід мати на увазі, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної заробітної плати на 1998, 1999 роки встановлювався законами України про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2000 –2003 роки –законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2004 –2008 роки –законами України про державний бюджет на відповідні роки.

Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат, передбачених Законом № 796-XII (796-12) , визначалися згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (втратила чинність з 1 вересня 2008 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" (654-2008-п) ) та від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, правильним є висновок апеляційного суду, що за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, нарахування та виплата пенсій здійснюється виходячи з розмірів, встановлених Законом № 796-XII (796-12) .

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 222, 224 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 р. залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав в порядку та у строки, встановлені КАС України (2747-15) .