21-453а15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" (далі - Товариство) до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області (правонаступником якої є Менська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області; далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 9 серпня 2013 року № 0000762200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) в розмірі 531 043 грн 14 коп.

Суди встановили, що 11 листопада 2012 року між Товариством і СТОВ "Комконт" (Республіка Білорусь) укладені договір № 192/12 (далі - договір № 192/12) і додаткова угода № 1 щодо поставки котельного обладнання, загальна сума договору - 243 000 євро. Строк поставки котла складав від 90 до 150 календарних днів з моменту оплати 1-го етапу.

На виконання умов договору № 192/12 5 грудня 2012 року Товариство здійснило попередню оплату за котельне обладнання на загальну суму 121 500 євро, що становило за офіційним курсом Національного банку України 1 271 424 грн 60 коп.

Згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті від 19 червня та 10 вересня 2013 року Товариство здійснило оплату котельного обладнання.

16 липня 2013 року ОДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 5 грудня 2012 року по 22 липня 2013 року за договором поставки від 11 листопада 2012 року № 192/12, за наслідками якої 29 липня 2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариство на порушення вимог статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон № 185/94-ВР (185/94-ВР) ) та пункту 3 постанови правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" (z1921-12) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 року за № 1921/22233 (z1921-12) ) прострочило сплату дебіторської заборгованості у розмірі 121 500 євро.

При цьому суди встановили, що Товариство 7 лютого, 25 березня, 11 червня та 26 липня 2013 року зверталося з листами до Департаменту зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України щодо продовження йому строків розрахунків за договором № 192/12 та надання розстрочки зі сплати платежів.

Проте Міністерство економічного розвитку і торгівлі України рішення відповідно до вимог чинного законодавства щодо продовження Товариству строків розрахунків чи відмову в продовженні строків не прийняло.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2015 року, позов задовольнив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОДПІ, посилаючись на неоднакове застосування статті 2 Закону № 185/94-ВР та Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року № 1409 (1409-2007-п) , просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2015 року та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права заявник надав рішення Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2014 року № К/9991/26096/12.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхніми висновками про неправомірність застосування до платника відповідальності у формі пені з огляду на те, що Товариство здійснило всі передбачені чинним законодавством заходи для своєчасного та добросовісного виконання умов договору № 192/12, оскільки воно неодноразово зверталось з листами до Департаменту зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження йому строків розрахунків за зазначеним договором.

Зазначене Міністерство рішення відповідно до вимог чинного законодавства щодо продовження Товариству строків розрахунків чи відмову в продовженні строків не прийняло.

Натомість у рішенні Вищого адміністративного суду України, наданому на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції вказав на неправомірність застосування до платника відповідальності у формі пені у зв'язку з наявними у останнього висновків Міністерства економіки України, якими продовжено строки розрахунків.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення у якій додано до заяви, у задоволенні заяви ОДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.