Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді –доповідача Бим М.Є.

суддів: Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Сіроша М.В., Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за касаційною скаргою Бережанської виховної колонії на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року у справі №2а-201/09/1970 за позовом Бережанської виховної колонії до Управління Пенсійного фонду України у Бережанському районі Тернопільської області про скасування рішень, -

У січні 2009 року Бережанська виховна колонія звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Бережанському районі Тернопільської області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхових внесків.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 грудня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України у Бережанському районі Тернопільської області були прийняті рішення №№ 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370, 371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383, 384, 385, 386, 387, 388, 389, 390 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхових внесків страхувальником. До Бережанської виховної колонії застосовані фінансові санкції у вигляді стягнення штрафу у розмірі 10165,35 грн. та нарахована пеня в сумі 15659,10 грн. за період з 21.02.2002 року по 31.07.2007 року. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, так як при прийнятті його відповідачем було порушено передбачений ст. 250 ГК України процесуальний строк, згідно з яким адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня його вчинення. Крім того, термін затримки сплати страхових внесків складає від 1 до 90 днів, відтак Управлінням Пенсійного фонду України у Бережанському районі порушено вимоги Інструкції "Про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" (z0064-04) , оскільки кожна штрафна санкція та одночасно пеня повинні застосовуватись окремим рішенням в залежності від строку затримки сплати страхових внесків після закінчення відповідного граничного строку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі Бережанська виховна колонія просить скасувати зазначене судове рішення як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України у Бережанському районі Тернопільської області були прийняті рішення №№ 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370, 371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383, 384, 385, 386, 387, 388, 389, 390 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхових внесків страхувальником.

Так рішеннями №№364,365,366,367,368369,370 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 50%, при цьому за періоди з лютого 2005 року по грудень 2005 року, а рішення №389 стосується всього періоду, а саме лютий 2002 року –липень 2007 року.

Рішеннями №№371,372,373,374,375,376,377,378,379,380 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20%, при цьому за періоди з березня 2005 року по грудень 2005 року.

Рішеннями №№381,382,383,384,385,386,387,388,390 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 10%, при цьому за періоди з травня 2005 року по листопад 2007 року.

Об’єкт оподаткування, коло платників збору, ставки і порядок справляння збору на обов’язкове державне пенсійне страхування врегульовані Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ).

Відповідно до частини 3, 4 статті 18 Закону № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (1058-15) . Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Частиною 1 статті 14 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону (1058-15) є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Отже, позивач являється платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

Згідно із пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; - 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; - 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Також слід зазначити, що ч.1 ст. 5 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.

Не можна залишити поза увагою і те, що п. 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003, № 21-1 (z0064-04) передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки, проведеної судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ст..220 КАС України (2747-15) допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

Згідно ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, оскільки судами як першої так і апеляційної інстанції не було враховано вимоги вищеназваних норм чинного законодавства, не встановлено в повному обсязі обставини справи, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Бережанської виховної колонії –задовольнити частково.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.